Електронна бібліотека/Проза

напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Завантажити

появился Джафар, Коля скомандовал «Смирно!» и пошёл рапортовать. Но вместо уставного доклада «Товарищ майор, за время моего дежурства в подразделении происшествий не случилось!..» он забормотал своим гнусавым «молдавским» голосом примерно следующее: «Товарищ майор, пока вас не было, у нас всё было хорошо…»
Короче говоря, только подумав о Джафаре, я сразу понял, что его на Уставе не накажешь – в конце концов, он сам был олицетворённый Устав. Зато любого другого офицера – запросто. Так почему бы этой возможностью не воспользоваться? Подвернулся бы только случай!
Самое примечательное, что такой случай подвернулся очень быстро. Уже на следующее утро на губе. И «подвернул» его не кто иной, как начальник тогдашнего караула, какой-то капитан-артиллерист.
Заведя губарей в комнату приёма пищи на завтрак, начкар довёл до нас сегодняшний порядок проведения этого мероприятия:
«Короче так, губари, на приём пищи вам даётся аж сорок пять секунд. Каждое последующее действие выполняется по удару ложкой.»
«Это как, товариш капитан?»
«Для тупых поясняю подробнее. Удар – сели. Удар – пожелали друг другу приятного аппетита. Удар – разложили жратву по мискам. Удар – взяли ложки. Удар – приступили. Удар – закончили. Удар – взялись за компот. И так далее. При последнем ударе надлежит встать, принять строевую стойку и громко, чётко и внятно произнести: «Спасибо за вкусный завтрак работникам пищевой промышленности!» Всё понятно? Приготовиться!..
Начкар так лыбился, что я грешным делом подумал, что он шутит. Мало ли какой юмор у людей бывает! Но он не шутил. Он действительно взглянул на часы и начал мерно стучать ложкой по краю стола.
Ненавижу людей, которые любят издеваться над беззащитными. Ненавижу и считаю, что никогда и ни за что нельзя идти у таких людей на поводу. Поэтому, когда ложка первый раз звякнула по столу, и голодные губари лихорадочно принялись хватать руками пищу и заталкивать в рот, чтобы уложиться в эти чёртовы сорок пять секунд, я неторопливо опустился на своё место, аккуратно заправил салфетку за воротник и медленно, как будто находился не на губе, а в ресторане, и впереди у меня был целый вечер, потянулся за стаканом компота.
Есть хотелось жутко – и в училище, и на губе кормили хуже некуда, - но сдаваться было нельзя. Я вальяжно, с удовольствием, отведал компота, поставил стакан на стол, промакнул губы салфеткой и поднялся.
На лице начкара уже не было издевательской ухмылки. Теперь в его глазах, смотревших на меня, сквозило недоумение.
«Спасибо за отличный завтрак, товарищ капитан. А теперь будьте любезны записать меня на приём к начальнику гарнизона. На четверг, если я не ошибаюсь…»
В глазах начкара промелькнул страх.
«Это ещё зачем?»
«Затем, что ваши действия являются грубейшим нарушением Устава, - пояснил я и хлоднокровно добавил: - Кто знает, может, вас ещё в старшие лейтенанты произведут…»
После развода на работы начкар вызвал меня к себе. Для разговора тет-а-тет.
«Послушай, курсант, - вкрадчиво заговорил он, предложив мне присесть на топчан рядом с ним, - зачем этот цирк? Я понимаю, ты голодный и поэтому злой, курсант. Но вот здесь, в бачке, есть еда. Поешь, успокойся, иди отдохни до обеда, и давай не будем усугублять.»
«Ага, - отвечаю, - как же! Значит, ребята голодными остались, а я здесь как чмо втихомолку жрать буду? Нет, так мы, товарищ капитан, не договоримся.»
«А как договоримся? – занервничал начкар. – Послушай, ну я действительно прокололся с завтраком, признаю. Был неправ. Но уж на обеде всё будет нормально, слово офицера. Увидишь, курсант. Только давай это дело замнём, ладно?»
«Всё будет нормально?» - с подозрением переспрашиваю я.
«Всё будет нормально, - кивает он. – По Уставу.» «Ах, по Уставу? Ну, если по Уставу, тогда будьте любезны, товарищ капитан, выдать арестованным шинели, потому что температура в камере ниже плюс восемнадцати градусов по Цельсию, кроме того, предоставьте, пожалуйста, свежие газеты и выделите время для изучения Устава. Чтобы всё было по Уставу.»
И вижу, смотрит на меня этот капитан точно так же, как мы обычно смотрели на Джафара – с мистическим ужасом и ненавистью. Значит, сработало.
И точно, сработало. Всё начкар выполнил, что я просил, и не видно его было и не слышно до самой смены караула.
А по другому, кстати, и быть не могло. Потому что в армии старший начальник никогда не простит младшему злоупотребления властью. Сам – будет злоупотреблять, а младшему – не позволит. Это как ревность. Потому что злоупотребление властью – прерогатива старшего по званию.
Поэтому за подобную провинность начальник гарнизона действительно начкара смешал бы с чем-нибудь неаппетитным. Тем более, что начальником полтавского гарнизона тогда являлся не кто иной как генерал-майор Старун, начальник моего училища.
А в его реакции я был совершенно уверен. Потому как знал

Останні події

13.03.2025|13:31
У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
13.03.2025|13:27
Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
11.03.2025|11:35
Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку
11.03.2025|11:19
Захоплива історія австрійського лижника: «Виходячи за межі» у кіно з 13 березня
11.03.2025|11:02
“Основи” видають ілюстрованого “Доктора Серафікуса” В. Домонтовича з передмовою Соломії Павличко
10.03.2025|16:33
Стартував прийом заявок на фестиваль для молодих авторів “Прописи”
07.03.2025|16:12
Життєпис Якова Оренштайна у серії «Постаті культури»
05.03.2025|09:51
Міжнародна премія Івана Франка оголосила довгий список претендентів
02.03.2025|11:31
Я стану перед Богом в безмежній самоті…
01.03.2025|11:48
У Харкові пошкоджено місцеву друкарню «Тріада-Пак» і дві книгарні мережі «КнигоЛенд»


Партнери