
Електронна бібліотека/Публіцистика
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
дають над собою знущатися.
То ж не дивуйтеся, шановні депутати, коли одного разу і наші люди піднімуть голови та й по-європейськи, влаштують погром або чиновникам, або Вам (яке їхало – таке здибало). Я за тебе голосував – я тобі і ребра намну. Це – закон переходу кількості в якість. Кількості випитої крівці – в якість копняків. Не віриться? Ну-ну… Монголо-татари також не вірили.
І на сам кінець, нагадаю коломийському керівництву причини виникнення опришківського руху – пани і підпанки людей образили…
Коломия. 2003 р.
------------------------------------------------
Обережно! Дурень – це зброя!
Часи змінилися, війни стали дорого обходитись. Зброя, як і ковбаса, подорожчала і вороги зробили винахід. Територію противника треба завоювати так, щоб там не були знищені основні матеріальні цінності і місцеве населення зустріло окупанта як визволителя. І зробити це дуже просто! На чільні посади у владі треба непомітно поставити місцевих дурнів і вони все зроблять самі. Дурень змінив статус. Зараз дурень – це страшна, руйнівна зброя у тихій війні проти моєї України. Для ворогів, ніж запустити сотню крилатих ракет, по мільйону доларів кожна, набагато дешевше через агентуру своїх спецслужб хабарно протягнути на керівництво областю, районом, управлінням чи якимсь департаментом місцевого дурня. А частина сама пролізе, бо цей зміїний рід дуже влізливий. Дурні у владі своєю дурістю завалять систему управління будь-якої держави, а це значить знищити державу. У справі руйнування дурень у кріслі набагато ефективніший від будь якої ядерної бомби. Ви хочете знищити стратегічний завод? Поставте директором дурня і чекайте. І ніяких бомбардувальників!
Як і при ядерному вибуху дурні породжують ланцюгову реакцію – начальник-дурень не терпить при собі розумних. Це знали ще древні: «Asinus asinum fricat», тобто, осел треться об осла. Дурень розумних заїдає та виїдає з трудових колективів, а на їх місце ставить дурнів, але щоб дурніших за себе, тобто знищує найцінніше, що є в державі – інтелектуальний потенціал.
Якщо у Вас начальник дурень, то якомога пильніше придивляйтеся до новеньких у своєму колективі! Коли новенький єхидно задає Вам питання «Якщо ти такий вже розумний, то чому ж не багатий?» – близько не підходьте, можна заразитися дуровірусом! Дуровірус – це новий український вірус, який провокує у мозку українця невідворотні зміни і нормальний чоловік дуріє. І якщо після цього контакту з дурнем у Вас раптом з’явилася нав’язлива мрія купити собі мешти за 700 баксів – знайте, Ви вже заразилися і через короткий час станете дурнем. Якщо Ви патріот України – стріляйтеся! Бо кожен дурень – це зброя проти України! На тому світі постріл собі в голову Вам не зарахують як гріховне самогубство, а як акт очищення Батьківщини і цивілізації взагалі, тобто, одним дурнем менше стало. Отже, щоб не заразитися, обходьте стороною збіговиська дурнів, а особливо у столиці. Там вони збираються навіть по 450 чоловік в одному приміщенні!
Дурень-керівник всмоктує дурнуваті ідеї підлеглих йому дурнів, видає за свої та втілює їх у життя, правда не у своє. У наше. І за державний кошт. Дурень ніколи не усвідомить, що він тимчасовий на цій землі, тому він краде, грабує, підгрібає ратицями під себе, щоб запастися на 500 років. Дурень щиро закоханий в хабарі. А чому їх бере? Бо інші дурні йому дають! Дуже небезпечним є начальник-дурень з підвішеним язиком. На трибуні він здатний годину говорити ні про що і створювати враження розумного. Якщо Ви любите свого собаку, то не дозволяйте йому дивитись телевізор, коли там говорить дурень. Пес може заслабнути. Дивно як, зараз ходиш по будь-якому адміністративному будинку, як по мінному полю – головне на дурня не нарватися.
Споконвік світова культура умлівала від страху перед сараною дурнів. А українська культура вже й не умліває і не тріпоче, лиш ноженятами здригнула. Дурні окупували царину культури і як хробаки вже її роз’їли. А чого варта абсолютна більшість ЗМІ? Не телебачення, а якась дуроіндустрія зорієнтована на вишкіл дурнів.
Дурні купують звання, ордени, нагороди і думають, що більше ніхто не помітить, що вони залишилися дурнями. Дурень безвідмовно і на задніх лапках виконує найдурніші накази дурного начальства. От скажуть спалити цирк, чи церкву – спалить! Дурні страшенно заздрять багатим дурням і часто помирають від тої заздрості. На могилі у дурня трава рости не хоче, тому і ставлять величезні обеліски, щоб народ не здогадався. Споконвік дурні при владі не цінували живих геніїв, бо ж треба привселюдно визнати, що в порівнянні з генієм – ти дурень. А ось промова на могилі у геніального небіжчика – вивищує. У всіх дурнів однакове флористичне хоббі – садити золоті верби, а улюблена тваринка – баран круторогий. Для українського владного дурня найбільшою насолодою, а заодно і обов’язком, є поставити розумного українця на коліна, бо це і є одне з його бойових завдань.Так перевернувся світ, дурні зараз вирішують долі
Останні події
- 14.07.2025|09:21V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року