Електронна бібліотека/Публіцистика
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
- Людському наступному світу...Микола Істин
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
- Поетичні новиниМикола Істин
- Настя малює не квіткуПавло Кущ
- БубликПавло Кущ
- Серцем-садом...Микола Істин
- коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
центрі міста продає матюкові коломийки? Ще простіше – хто власник магазину, де Ви купуєте хліб ? Конспірація…
Маразми твої, Україно: в багатосерійній телепередачі видатний український науковець, доктор, професор, член-кореспондент і т. д., як паяц, стоїть на кухні і вчить телеглядачів смажити пляцки. Яка влучна і символічна демонстрація відношення владоможців та суспільства до розумних. За той самий ефірний час професор міг би навчити нас багато розумних речей.
До речі, а скільки в Києві серед журналістів українців? А скільки в Харкові? Дайош свободу слова! Кому?!
А скільки українців у нашому парламенті? Ну-у-у, це вже «Велика Державна Таємниця» за сімома печатями! Мабуть наступний український парламент буде взагалі без українців. Какая разніца? Знаєте, в народі кажуть: свій як не заплаче, то хоч скривиться. А хто ж «свій»? За паспортами всі громадяни України – безпородні дворняги. Хто ж виграв, викресливши графу «національність» у своєму паспорті? Хто демократично виплакав демократичне виключення з мого паспорту графи «національність»? І хто ж так соромиться і хоче сховати свою національність!?
Місцевий хрунь безапеляційно заявляє: «Я си політиков не займаю, се брудна справа!» Це тебе, хруня остатного, так навчили, що політика є брудною справою, щоб залив очі самогоном і туди не пхав свого українського носа. Хай політикою займаються носи більші від твого, а ти будеш пожинати плоди їхньої політики і вічно скуліти з протягнутою рукою. А що ж таке політика? Політика – це: сформувати Ідею, знайти однодумців і втілювати цю Ідею в життя. Виходячи х цього, найвизначнішим політиком нашої цивілізації був Ісус. І пропагував настільки людяну, яскраву і гарну Ідею, що опоненти його «замочілі».
А що вимагати від пересічного, коли у більшості української інтелігенціїї майже та сама теляча позиція невтручання. В приватній бесіді він, український інтелігент, говорить мудрі, революційні речі. Він чітко знає, як навести порядок у своїй галузі, він бачить, що твориться в Україні. Чоловіче,скажи про це людям, крикни про це, напиши статтю, виступи по телебаченню, збери однодумців! Для цього і дав тобі Господь розуму більше ніж іншим. Але у відповідь елітний хрунь плаче: «Та знаєш, у мене діти, мені ще дисертацію захистити треба», або ще щось там, таке жалісливе-жалісливе. Хруню! Це – твій Страх! Генетичний Страх, котрий записаний в твоїх генах. Ще від пра-прадіда переданий. Ти боїшся всіх, хто газдує у твоїй хаті! Навіть у різдвяних вертепах неповний склад героїв! Страх є Гріхом. Страх не від Бога! Страх від його рогатого опонента! Господь дав тобі тіло, душу, розум, заповіді і свободу! Боятися маєш право тільки Бога і то, якщо нагрішив…
І чого то мене в патетику понесло? А може все простіше? Може то вірус такий на українців кинувся, «паличка UA», котра викликає тяжку, смертельну для нації хоробу хрунельоз, від якої українець стає навіки перестрашеним мутантом-хрунем і котра лікується виключно українськими антибіотиками. Батогоміцином і канчукозоліном (вживається по плечах і нижче).
Маємо ще один гатунок громадян держави Україна, котрі занадто не встидаються і кажуть прямим текстом: «Атстаньтє са сваєй Украіной! Ми налогі платім? І хватіт с вас! Я нє абязан єйо любіть! Я здєсь просто живу і плєвать я хатєл на ваши расклади!» Вибачайте за некоректну аналогію, але це життєва позиція «блохи на собаці». Блохи загризають пса і самі гинуть. Ви – частина Системи, яка має назву Україна. Впаде Система – і Вам не втриматися. Так було споконвік і Ви не будете виключенням. Нагадайте собі долю росіян у Чечні.
«Диявол вам батьком»,- сказав Ісус секті-партії фарисеїв (Йоан,8,44). Дві тисячі років товклася по світах та партія і, закамуфльована під трояндовий кущ(о), опинилася в українському парламенті. Народ «обрав». Газдують, як у себе вдома. Чужинці кричать-розриваються про свободу і рівність. Рівність між професором, котрий усе життя працював, і пияком-гулякою, котрого крім «вкрасти і випити» нічого в життю не цікавить. Професор і пияк – абсолютно рівні! У них одинакове право обирати керівництво України. Пияк за 100 грам, випитих прямо на виборчій дільниці, проголосує хоч за дідька. А гад-професор ще чогось буде задумуватися і голосувати за розумних українців. І для чого чужакам думаюча, українська еліта? Оголосимо рівність і братерство. Всі одинакові і голосують однаково!
Дуже смішні у нас вибори в глибинці. Приходить в село чужинець і каже: «Я вам побудую в селі міст через річку, а ви за мене проголосуєте». Cело від щастя аж вівкнуло і проголосувало. Чужинець побудував міст, але село не помітило, що міст побудований на гроші, які чужинець вкрав у села ще до того.
А ще, хруня абсолютно не хвилює питання, для чого чужинець йде в той парламент? Нема часу думати, горілка стигне. П’ють села, ой як п’ють-заливаються. Шкода молодь, у котрої прогресує алкогольна хруньомутація. Сумно і сиротливо дивляться на спиті українські села давні Хрести Тверезості. І хто ж
Останні події
- 30.01.2025|22:46Топ БараБуки: найкращі дитячі та підліткові видання 2024 року
- 22.01.2025|11:18Англійське чаювання з Генрі Маршем: говоримо, мотивуємо, донатимо
- 22.01.2025|11:16«Інше життя» від Христини Козловської вже в книгарнях-кав’ярнях та на сайті
- 22.01.2025|09:24«Основи» перевидають фотокнигу balcony chic Олександра Бурлаки, доповнену фотографіями з 2022–2024 років
- 20.01.2025|10:41Розпочинається прийом творів на VІI Всеукраїнський конкурс малої прози імені Івана Чендея
- 17.01.2025|11:04Топ БараБуки: короткий список найкращих дитячих і підліткових видань 2024 року
- 15.01.2025|10:48FRANKOPRIZE 2025: Комітет розпочав прийом заявок
- 12.01.2025|20:21Філософські есе Олега Кришталя крізь призму відгуків
- 12.01.2025|08:23«Книжка року’2024». Парад переможців: Короткі списки номінації «Красне письменство»
- 11.01.2025|21:35«Де моє хутро»: історія про силу прийняття вперше презентували у Львові