Завантажити

Він ще не розбрунькувався, але якась, ще не помітна окові, тільки відчутна зеленість з'явилася в повітрі навколо нього...
Коли вийшла на гору, відчула, як усю її обвіяло вітром — таким чистим і юним, аж серце зайшлося. І пахло мокрою землею, і зелом пахло, і синім-синім небом.
А трохи збоку побачила високу могилу. Галя пішла до неї. Вона йшла і плакала, а назустріч їй біг безрукий чоловік і щось гукав, вимахуючи своїми обрубками...

ЕПІЛОГ,
який, власне, е не епілогом, а початком розповіді про те,
що має відбутися далі...

Дві приголомшливі перемоги об'єднаного флоту запорозьких та донських козаків — перемоги, здобуті при Трапезонті й Синопі, — стрясли Османську імперію. Мов страшна луна, котилася по імперії моторошна звістка про знищення великих гарнізонів у цих містах, про визволення тисяч бранців, про потоплення багатьох десятків кораблів. У Стамбулі поширилась чутка, що козаки висадились у Синопі й тепер, визволяючи та озброюючи бранців, простують сушею на столицю. Це викликало неймовірну паніку. Турки й досі пам'ятали, як сторіччя тому козаки, здійснюючи свій похід навколо Чорного моря, пройшли з боями по кавказькому узбережжю, по північній Анатолії, по східній Болгарії — і ніяка сила їх не могла тоді спинити.
А що може спинити їх зараз, коли гяури стали такими дужими?
Та чутка не підтвердилась. Розгромивши турків при Трапезонті й Синопі, козаки пішли у відкрите море і зникли з турецький очей.
Турецька ескадра кілька днів та ночей плавала на північ від Босфору — стерегла, пильнувала, чекала козаків перед Стамбулом.
Та минав день за днем, минала тривожна ніч за ніччю, а козаки не з'являлися.
Мовби вийшли в море — і там геть усіх поглинули хвилі.
Ось уже й тиждень минув.
Пригрівало весняне сонце, повівав ласкавий вітерець.
В цей день повз турецьку ескадру пройшло на Стамбул два поштових суденця — одне з Кафи, друге — з Ячакова. Повідомили — у Кафі повний спокій, про козаків нічого не чути, але гарнізон, звичайно, пильнує, і, якщо гяури спробують напасти, то їм же буде зле. В Ячакові — тихо теж. Шакір-реїс, проґавивши козаків, коли вони виходили з Дніпра у море, тепер у всеозброєнні чекає їхнього повернення.
Тепер їм не проскочити!..
Козаків — ні слуху, ні духу.
А в Стамбулі було тривожно. Спішно ремонтували укріплення вздовж обох берегів Босфору, пристрілювали гармати, поповнювали запаси пороху та ядер. Знову натягували велетенський ланцюг через протоку — він колись не зупинив чайок Сагайдачного, але, може, зупинить Ях'ю...
А козаків не було й не було.
Проте щоденно у мечетях лунали молитви до аллаха, молитви слізні, благальні: врятуй, аллах, нас, зглянься, пошли бурю, мор, смерть гяурам!
Бурі не було. Повівав з північного сходу веселий легіт.
...А козаки тим часом дрейфували біля кавказьких берегів.
Був ранок. Сонце тільки наполовину визирнуло з води. Олександр стояв на носі байдака й дивився на захід. Десь там причаїлася Кафа.
Він вирішив остаточно — спочатку на Кафу. Хай козаки відпочинуть, одіспляться, залікують трохи рани, а турки втомляться чекати, — отоді й упасти на них, як сніг на голову.
Взяти Кафу, зруйнувати порт, спалити кораблі, повизволяти бранців, поповнити ними свої поріділі ряди — і вже затим рушити на Стамбул.
Приголомшені страшними звістками, які надходитимуть з різних кінців, турки розгубляться, вони не зможуть чинити великого опору. І Стамбул упаде під йоги Олександрові Чорногорському — султанові Ях'ї.
Біла чайка, осяяна сонцем, летіла над хвилями. Вона була червоною од ранкового сонця. І здавалося Олександрові, що то летить якась дивовижна гаряча іскра. Вона летить на південь, на Стамбул...
Летіла над ранковим тривожним морем.
Очі Олександра-Ях'ї летіли за нею...

Кінець першої книги

 
1 Досить (тур.).
2 Вояки з кінних загонів турецького війська.
3 Єгипет (тур.).
4 Собака (тур.).
5 Намісник султана, правитель області в Туреччині.
6 Заміжня жінка (тур.).
7 Ім'я (тур.).
8 Звідки? (тур.).
9 Спеціальне турецьке військо, набране з юнаків різних нетурецьких національностей (сербів, болгарів, греків, євреїв, грузинів, українців, поляків та ін.), яких омусульманювали й потурчували. Яничари (єні чері — нове військо) були основною і найхоробрішою частиною турецької армії.
10 Китаю (тур.).
11 Змія (тур.).
12 Гримуча змія (тур.).
13 Нікчемна жінка (тур.).
14 Нагайка (тур.).
15 Молода мати (болг.).
16 Євнух (тур.).
17 Вельми значна жінка (тур.).
18 Мучитель (тур.).
19 Рід турецького війська — важка кіннота..
20 Мама (тур.)
21 Тварина (тур.).
22 Нечистоти (тур.).
23 Майстер (тур.).
24 Ваша значність (тур.).
25 Османли (османець) — так називали себе турки, мешканці Османської

читати