Електронна бібліотека/Поезія

КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
Завантажити

…хай скаже тепер, або замовкне
назавжди, хай пояснить очевидні речі –
як сходить вогонь на плечі закоханих,
як відчай, ніби різник, вивалює нутрощі світу
на ранкову бруківку вересневого міста,
хай скаже тепер, доки ще можна
бодай когось урятувати, бодай комусь зарадити.
Хай скаже, чим завершиться чергове
сходження вглиб течії, занурення в темне місиво шалу,
в перепади мороку, коли вода, наче мовчання,
є тривалішою за будь-яку мову, є вагомішою
за слова, промовлені зопалу, сильнішою за освідчення
двох людей, заскочених танцем любові.
Хай попередить цих легковажних, яких жене,
ніби рибу, ритм грунтової вологи,
зміна вітру, сонце початку жовтня, хай попередить,
що всіх виносить на берег, усіх розриває зсередини
холодом битого скла,
ніхто не зможе зупинити потік,
ніхто не прочитає книжку небес,
написану мертвою мовою осені.
Хай краще скаже тепер, коли вони заворожено
рахують птахів, мовби літери імені, писані дитячою
рукою, хай скаже, хай спробує обірвати
цю радість дорослих людей,
що стоять один проти одного,
мов стережуть одинокість.
Пташина пластика танцю,
логіка теплих рухів,
тіла, наче літери, з яких складається
речення радості.
Адже все зрозуміло було від початку.
І кого це спинило?
Кого це настрашило?
Вічне звучання ріки.
Вічні застереження й вічна відвага.
Вони такі сильні, коли рушають на Південь.
Такі зворушливі, коли повертаються додому.



Партнери