Електронна бібліотека/Поезія

Стрибок від осені до весни...Дмитро Лазуткін
Вино осінньої печаліВіктор Вербич
Зміниться все. І навіть незмінність тепла...Сергій Жадан
Таке, ніби – вчора...Микола Гриценко
Таке, немов всечассю свідок...Павло Вольвач
…хай скаже тепер, або замовкнеСергій Жадан
Під соснамиВіктор Палинський
О.Ч.Мар´яна Савка
Вчора почався вересень і вона...Сергій Жадан
боже я все ще дитина...Мар´яна Савка
ВіршіСергій Таран
Ночей серпневих шоколад гарячий...Ігор Павлюк
На цвинтарі (з книги "Ніж"Тіль Ліндеманн
І не розповіли головного...Сергій Жадан
зафарбуємо годинник будем жити так як хочем...Тарас Федюк
Золотий саксофонВіктор Палинський
місяць зливає віск...Галина Крук
Шмарката баба (новела)Іван Андрусяк
Літо скрапує з ягід липня...Василь Кузан
Моцарт, господар, іншіБогдан Смоляк
Усміхнися – нас знимкує далека літня гроза...Галина Крук
Хочеш дочекаємося закінчення літа...Оксана Розумна
Радість — це те, що дається з боєм...Сергій Жадан
Вагітна жінка, схожа на книгу з продовженням...Сергій Жадан
Це вона… (новела)Віктор Палинський
Перекажеш іншим своїми словами...Сергій Жадан
не кажи що Бога немає що його ніколи не існувало...Богдана Матіяш
Візії та рефлексії (новелета)Віктор Палинський
БрехтСергій Жадан
Ефект колібрі (новела)Віктор Палинський
СакартвелоВіктор Вербич
Таємниці незрячих миттєвостейВіктор Палинський
Кримський цугцвангЄвген Баль
Завантажити

*

У кожній крапці

Нічного міста

Ти побачиш світи

Загорнуті в морок

Всесвіту

Кожна крапка —

Це пил,

Який носить

Під ногами Бога.

Кожна крапка

Це я

І ти…

Ми

Станемо

Сірими

Метушливими

Людьми…

Завтра зранку.

 

СТАТИСТИКА

Між мною і нею —

дві дороги,

дванадцять суддів,

одинадцять хризантем

дві ненаписані книжки

(одну з яких пишу зараз),

вісім пропущених дзвінків,

тисяча мідних ниток на вітрі,

тринадцять недоговорених тем,

сімнадцять річок, сорок два мости,

триста тридцять три невиспані ночі,

триста сорок вісім кілометрів відстані, —

І одна —

Ти.

 

* * *

 

В українських селах

Ті, хто ходять по воді

Не святі.

Вони не мають крил,

А мають вудки для зимової риболовлі.

Крига під їх кроком ясніє кришталем,

А перегар пахне як ладан

Подивись, на їхніх обличчях —

Дороги до неба,

А в кишенях — срібні гачки.

На них вони чіпляють

Земні меридіани,

Молитви та гнійних хробаків.

І ловлять душі риб,

Які заблукали

У сільському озері.

 

* * *

 

У травневих ночах,

Хмільних дотиках,

Мелькотінні облич,

У вежах на прірвою

Вона шукатиме—

Сімейного затишку,

Спокою,

Визначеності ліній,

Передбачуваного стабільного щастя —

Лише заради того,

Щоби потім

Часто мріяти

Про свіжі ночі…

Дотики

Хміль

І запах конвалій.

 

* * *

 

Провісники весни —

Це бито скло і купи сміття.

Бачиш, зі снігу

Проступають абстракціями,

Скопійованими

З кабінету психолога.

На них потім

Виростуть перші квіти,

Залишаться відбитки листя,

Акварелі дощів

Замалюють

Чиїсь сліди.

 

* * *

 

У фавелах заміських гаражів,

де паркани цегляні

навесні

тхнуть пилюкою,

бузиновим цвітом і котами,

Петрович ховає старий «жигуль»,

закрутки і вирізки з газет.

Він пережив падіння імперії,

майдани і приїзд тещі,

готується зустрічати світову катастрофу,

споглядає далекі хмарочоси й дощі,

медитує їдкими словами,

поштовими горобцями

шле листи в Шаолінь,

Далай-ламі позичить свою куртку

ігайковийключ на 9.

 

* * *

 

Прокурений сніг

Товчуть машини,

Дерева чорні

Дряпають черево

До сірої крові.

Квартали,

Стіни,

Стежка масна.

Чавкають черевики,

Дзеркалять калюжі.

Це — весна.

 

* * *

 

Після дощу

Смакує вечір

Відвар фіалок.

Дим

Вологий

Гортає вітер.

Принишк павук

На гроні винограду.

Звук

В’язне,

Час

Спинився

Відпочити

Біля

Хати.

 

* * *

 

Під мостом Патона

не тече Сена.

А течуть

срібні

привиди

наших

паперових

вітрил,

що не доплили

до моря.

Неплетений тобою

на Купала

вінок —

на пісок

виносить

вода,

разом

з пляшками,

випитими

не нами.

Хвилі валунами

не біжать

від мене

до тебе.

Лише

туман

лягає

тобі на плече.

Така любов

у нас

тече.

 

* * *

 

Безробітні актори

роздають

випадкові усмішки —

квитки

на свої спектаклі.

У мряці кав’ярень

відточують

як пускати сльозу.

При першій можливості

тренують

міміку, пластику

і постільні сцени.

У офісах, магазинах, салонах

визбирують

сюжети для драм,

переймаються чуттями,

і бігають

вулицями

у пошуках

своїх

режисерів.

 

* * *

 

Під п’ятизірковим небом готелей

у бронзі пісків Єгипту

поховані

мумії дрібних фараонів.

Їх ховають від часу гуттаперчеві жриці

у махрових халатах,

мажуть тіла їхні медом й багном

із Мертвого моря.

За паркананом із охороною

для мумій

все включено —

катафалк з аеропорту, басейн з підігрівом,

сім рушинків (окремо для ніг),

варені риби, йогурти, фрукти,

алкоголь —

на вечерю й сніданок,

й одноразові капці для сауни.

Тіла мумій,

заслинені потом,

напхають харчами і втомою,

обваляють в піску, підсушать під сонцем,

процедури пропишуть, як каже Амон й прейскуранти.

Клеопатра місцева,

обколота компліментами й ботоксом,

пахне морем, смертю, і кремом з лаванди,

розкаже, що у тому сенс життя фараонів,

щоби відпочити від нього,

не поспішати нікуди,

не робити нічого,

не думати ніц —

горілиць

валятися у номері,

у стінах однакових й прісних,

на яких

не повісиш ніколи



Партнери