Завантажити

Дощ

Вмиває світ потужна літня злива,

Колишеться ряд маківок в саду.

І знову, як маленькою, несила

Сховатися під стріху від дощу.

Струмки води прудкі і прохолодні

Течуть крізь пальці, ніби водограй.

Я буду довго слухать стоголосся

Дощинок-крапельок, співай, дощу, співай!

Давай з тобою вмиємо планету,

Давай напоєм висохлі поля,

Давай втечемо десь туди, далеко,

Де райдуг синя річка напува.

Давай, дощу, від серця вдвох поплачем

За тим, що із водою утекло.

А потім знов згадаєм добру вдачу,

І ще раз щедро поллємо село.

Я проведу тебе за видноколи,

Допоки очі бачать, проведу.

Скажу: «Вертайся, дощику, і скоро!»

І прошумить у відповідь: «Прийду…»

Росинка

Росинка, крапля ранку на листку,

А в ній відбилось синім морем небо.

Подарувавши глибину, тепло,

І океану воркітливий шепіт.

В малій росинці – ріки і поля,

І соняшник, напоєний дощами,

І відшуміла весняна гроза,

І літо несміливе, дивне, раннє.

Весь світ відбився в крапельці роси,

Шукаючи спокою і опори.

В ній все стає прозорим і простим,

Позбавленим біди, лукавства, горя.

Вона – планети нашої душа,

Вона – пророцтво про життя без краю.

Здавалося б: це усього роса,

Та з неї день дорогу починає!

с. Шарки, Рокитнянського району, Київської обл.

читати