Електронна бібліотека/Проза

МонологГанна Заворотна
«Її сукня» (Уривки з роману)Алла Рогашко
На розстанях долі (уривки з роману)Іван Корсак
ГойдалкаОлексій Ганзенко
АлергіяОлексій Ганзенко
Доля знахаркиГанна Заворотна
ВіршіОлександра Григорчук
«На ріках вавилонських… Кілька думок про повернення». Фрагменти з книжкиАндрій Зелінський
П´ятий пар. УривокМаксим Гах
ПоверненняГанна Заворотна
Із циклу «Загублені значення»Лілія Войтків
Осточерствілі ангелиОлексій Ганзенко
Поет і ковчегОлексій Ганзенко
«Психи двух морей». III ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». II ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». I ч.Руденко Юрій
Сучасні борделіХристина Букатчук
Афродита. Античні міфи в сучасній обробці (фрагменти)Антоніна Спірідончева
Руда Кобилиця. Зі збірки «Амазонки»Антоніна Спірідончева
ВіршіОльга Соколовська
Не хотілаОлексій Ганзенко
РозглядиниОлексій Ганзенко
Лукій вмираєОлексій Ганзенко
коли скінчиться війна ми знову вирушимо на схід...Олександр Андрієвський
революціонери молоді і старі...Олександр Андрієвський
з віршами аполлінера у рюкзаках...Олександр Андрієвський
революції у моєму місті зазвичай починаються восени...Олександр Андрієвський
пластика твоїх пальців кожна лінія злам...Олександр Андрієвський
середина осені попереду ще півроку холоду...Олександр Андрієвський
чим східніш і південніш здається тим холодніш...Олександр Андрієвський
вони прокидалися зранку і дивились новини...Олександр Андрієський
15 років без себе (Загублений)Ксенія Циганчук
Така любовОлексій Ганзенко
Завантажити

Щойно ввійшла, він затис її між кухнею та кімнатою. Гарно затис - умів:

– То що, сьогодні?

– Одскоч!

– Та чо – мамка на зміні, га? Як обіцяв – сотенна з мене – капустою!

– Одскоч – по яйцях дам!

– Вже не сховаєшся, вже я подбав… так що давай, рибко…

Вітчим давно до неї клеївся, шморгаючи поліпами в носі. Іра люто боронилася та мамі не казала нічого, в мами серце – як розхвилюється… Добре, що медсестрою в поліклініці – хіба раз уже рятували… Спокушав доларами, хвалився, що заникав од мами, а Ірі ж зараз лише давай, молода – і на ганчір´я й на косметику…

– Що ти її глядиш – дівки з розумом живуть на це. Однаково даси якомусь однокурснику прищакуватому, й задурно! А я тобі підкидатиму, подруги заздритимуть, ніхто не взнає… га?

– Одскоч…

Злився, та все паляндрував околяса, наче кінь – далеко не відходив, то Іра завше була насторожі. На два козирі тиснув – моральний та матеріальний:

– Тобі що, дівчата не розказували, існуєш, наче в середньовіччі! Та зараз кожна спонсора завела й живе на широку губу! А я чим тобі… Вдома – й шукати не тре… і гігієна, знову ж таки… У спокої, бо принесеш із вулиці… ще добре, як безневинний тріпак… Ти доглянута будеш, і я на сторону не косуватиму – все в сім´ю. А в мене є, ти знаєш… то мамка не знає, а ти ж… Не зобижатиму, ти знаєш… я ж для своїх… Мамка несвіжа вже, ще гляди, кину – як будете тоді? А в неї серце – куди такий стрес? То що?

Ненавиділа його, ненавиділа себе, що мамі не розказувала, ненавиділа маму, що знайшла такого. Ненавиділа подруг, що спонсорів позаводили, що з розумом жили – доглянуті… Не всі звісно, та знав вітчим, що казав, чим переконував…

– Прищакуватому даси – ще залетиш – воно тобі тре? А зо мною ж усе чики-чики, я ж тобі не прищакуватий… Я ж не салага – бачу, що ти ще не того, пуп´яночок… мені видно. То ось сотенна тобі за прем´єру, та й тоді не зобижатиму, сотенна в місяць тобі як? Сотенну де візьмеш?

Томка, як почула, аж прогрузла:

– Бери, дурна! Я, мені якби він моргнув… А може мені до ньо… сотенна, що не кажи…

І Томку ненавиділа…

Випручувалася, вживала контрзаходів:

– Чого це він розказує мені, що вдягати? Сама знаю і скажи йому…

– Що ти, що ти Ірочко, – намучившись із татом, мама вітчима боготворила. – Що ти, його треба слухати – годувальник, хазяїн наш…

Обрізані нею крила шелестіли, падаючи долі…

Тато був типовим хазяйновитим алкашом. Такий, що більше спивається, то більше сунуть до нього знайомі та сусіди: то холодильник не морозить, то лампочка не світить, і всяк із могоричем. Мама по знайомству на лікування прилаштовувала. Хіба раз – та зривався… Розлучилася, коли "білочку" підхопив. А Іру він любив… Вже недужий замків понаставляв по квартирі – все за ним зайці з автоматами ганялися. Іра за тими замками від вітчима крилася. Чіпляється, то вона – клац, і зачинилась. Тоді вітчим почав боротьбу з замками. Спершу переконав маму, що треба зняти замка з кухні – люди сміятимуться, подумають, що харч запирають. Мама погодилася (Іри вдома не було). Зиркнув тоді на неї переможцем і недаремно. Наступним здався замок на дверях вітальні, тоді – їхньої кімнати. Іра відчувала, як звужується навколо неї кільце. Мимохіть відкрила, що слово "звужуватися" від "вуж"…

– Не сховаєшся…

Останній бастіон впав. Кинувшись до своєї кімнати, виявила, що від замка на дверях залишився лише слід.

– Скотина!

Вбігла, підперла ручку стільцем, по той бік чувся поблажливий регіт господаря…

Сотенна, кажеш? А чи не дешево? Спонсор, кажеш?

Увімкнула комп´ютер, швидко знайшла потрібний сайт. Ось: "продам… продам… продам"… Зареєструвалася, пальці дражливо забігали клавіатурою: "Продам незайманість. Терміново. Ціна: 5000 доларів" Виклацала номер свого телефону, тоді відгукнулася на його регіт своїм…

 

Квітень 2011



Партнери