Електронна бібліотека/Проза
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
- Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
- Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
- Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Не слід, не слід було звертати – це суцільне глупство! Та й втомився я – вже двічі, згадуючи рекомендації спеців, зупинявся, виходив з автівки та підстрибував, проганяючи сон. І до Вінниці було недалеко – проминув Летичів… Але ж те медове сільце довкіл жабуринчатого ставочка, як ти його проминеш? І зовсім недалеко від шосе… Коли ще буду в цих краях… Неможливо двічі вступити в ту саму воду… Та я ж не вступати, ні – тільки глянути…
Тоді будували тваринницький комплекс. Наша ПМК базувалася в колишньому дитсадку – дітки вже галасували в новому, а на тій вуличці… що над жабуринчатим ставочком… Я катав її на своєму КрАЗі, в гуркітливій кабіні годі було щось почути, ми кричали одне до одного й сміялися. Слів було не розібрати, тому скоро ми перестали кричати й лише сміялися. Увечері КрАЗ тихенько холонув під вербами, а ми з нею, в кабіні… Ох і медове ж воно було, те сільце!
Її хата четверта від краю, навпроти старої верби, котру рясно обсіла чіпка омела. Нащо, нащо воно мені, порядному сім´янинові, що мешкає в далекому звідси, чадному та гамірливому місті? Маю розумну та ощадливу дружину, двох синів – дорослих уже й розважливих – у маму. Менший – художник. Маю гарну роботу, нову квартиру – придбали нещодавно, й майже в самісінькому центрі. Молодечі пригоди давно забуті й прощені… навіщо ж я туди звернув? Навіть, якщо вона не вийшла заміж і не виїхала, навіть, якщо вона мене не забула… то вона вже не така… Час нещадний до жінок, а звідтоді минуло понад двадцять років… Ні, не слід було туди звертати…
Але я звернув. Проганяючи втому, пізнавав знайомі краєвиди, он і наш комплекс на згірку – зі здертим шифером та беззубими проймами вікон. Я не спинятимусь, просто тихенько проїду повз її хату, може й лавка знайома досі стоїть при воротах. Сонце визирнуло з-за хмар і сяйнуло мені крізь лобове скло…
Вона сиділа на лавці. В тому ж таки грайливому платтячку з трьома ґудзиками на спині… Я вдарив по гальмах.
– Привіт! Чого так довго не приїздив? – Це була вона, моя Світланка. Не втомлена, змуженіла, сорокарічна тітка, а дев´ятнадцятилітня дівчина, яку я так легковажно кохав.
– Привіт… – я незграбно виліз із автівки. – Але ж…
– Хіба тобі зі мною було недобре?
– Мені з тобою було найкраще! Але ж те давно минуло – вже понад двадцять років…
– А я чекала…
– Це неможливо… Я… я маю жінку та двох синів… вони вже дорослі…
– Тобі з ними добре…
– Ні – препаскудно! Їй потрібні лише мої гроші, а хлопці не розмовляють між собою через нашу нову квартиру – ніяк не поділять майбутню спадщину! Андрій кинув родину та волочиться за заміжніми, а Антон ніде не працює – сидить у батьків на шиї, творча натура, бач…
– Бідненький – тобі недобре, нащо ж ти мене покинув?
– Бо закінчилося відрядження… Чорт, це якесь видіння, ти несправжня, бо звідтоді минуло вже до біса часу!
– Нащо ж ти звіряєшся мені в своїх нещастях?
– Бо.. бо нікому більше… Ті кілька тижнів… то були єдині вартісні дні в усенькому моєму житті!
– Ти повернувся й тепер знову все буде, як тоді…
Я ледве стримався, щоб не кинутися їй в обійми:
– Це неможливо – ти несправжня…
– Що ти, – вона лагідно всміхнулася. – Я – найсправжніше з усього, що було в твоєму житті, сам же сказав…
Плачучи, я хитав головою.
– Не віриш? Ось, – вона підвелася з лавки й торкнулася мене рукою…
Хтось торкнувся мене рукою:
– Він приходить до тями.
Я розплющив очі. Я лежав, а згори на мене дивилися дві незнайомі жінки.
– Світланко? – покликав я. Говорити було чомусь важко.
– Ви потрапили в аварію, – промовила одна з жінок. – Ваш автомобіль врізався в дерево. Зараз ви в реанімації, але загрози для життя вже немає. В понівеченій автівці не знайшли телефона, може скажете якийсь номер, куди б ми могли про вас повідомити? – я мовчав. – Ви згадували якусь Світлану… хоча б адресу…
– В неї немає адреси…
3 січня 2011 р.
Останні події
- 19.04.2024|19:24"Бородатий Тамарин" готує до друку книжку Роберта Пíрі "Північний полюс"
- 19.04.2024|18:17Галину Крук номіновано на Griffin Poetry Prize
- 18.04.2024|16:40Автор дитячого фентезі «Кий і морозна орда» розповість про новий мультивсесвіт за мотивами української міфології
- 18.04.2024|15:19Сьогодні у Тернополі Юлія Чернінька презентує "Барні 613"
- 18.04.2024|15:15Відкрито передзамовлення на книгу Вікторії Амеліної «Свідчення»
- 16.04.2024|18:08Помер Дмитро Капранов
- 16.04.2024|18:05Електронні книжки: що і як читають українці?
- 14.04.2024|20:47«Видавництво Старого Лева» започатковує цикл подій про Схід та Південь України
- 10.04.2024|14:36Переклади книжок Асєєва та Жадана номінували на PEN America Translation Prize
- 08.04.2024|17:579 квітня у Івано-Франківську Юлія Чернінька презентує книгу "Барні 613"