Електронна бібліотека/Поезія

Дружина чайного плантатора. Уривок.Діна Джеффріс
ДомовикБогдан Чубко
МонологГанна Заворотна
«Її сукня» (Уривки з роману)Алла Рогашко
На розстанях долі (уривки з роману)Іван Корсак
ГойдалкаОлексій Ганзенко
АлергіяОлексій Ганзенко
Доля знахаркиГанна Заворотна
ВіршіОлександра Григорчук
«На ріках вавилонських… Кілька думок про повернення». Фрагменти з книжкиАндрій Зелінський
П´ятий пар. УривокМаксим Гах
ПоверненняГанна Заворотна
Із циклу «Загублені значення»Лілія Войтків
Осточерствілі ангелиОлексій Ганзенко
Поет і ковчегОлексій Ганзенко
«Психи двух морей». III ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». II ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». I ч.Руденко Юрій
Сучасні борделіХристина Букатчук
Афродита. Античні міфи в сучасній обробці (фрагменти)Антоніна Спірідончева
Руда Кобилиця. Зі збірки «Амазонки»Антоніна Спірідончева
ВіршіОльга Соколовська
Не хотілаОлексій Ганзенко
РозглядиниОлексій Ганзенко
Лукій вмираєОлексій Ганзенко
коли скінчиться війна ми знову вирушимо на схід...Олександр Андрієвський
революціонери молоді і старі...Олександр Андрієвський
з віршами аполлінера у рюкзаках...Олександр Андрієвський
революції у моєму місті зазвичай починаються восени...Олександр Андрієвський
пластика твоїх пальців кожна лінія злам...Олександр Андрієвський
середина осені попереду ще півроку холоду...Олександр Андрієвський
чим східніш і південніш здається тим холодніш...Олександр Андрієвський
вони прокидалися зранку і дивились новини...Олександр Андрієський
Завантажити

Коли запитують мене, звідкіль я родом,

Я не кажу: з Миронівки. Дарма,

Що вісім літ ходив у дощ і бродом

Крізь заметіль, коли була зима,

 

У третю школу. Як я не старався,

Та почуття до міста все ж мовчать.

І Владиславці я не присягався,

Хоча й сія у паспорті печать.

 

Коли запитують мене, звідкіль я родом,

Не кваплюся я – поспіх недоцільний,

А усміхаюсь тепло й без погорди

І одмовляю тихо: Я станційний.

 

І спогади виструнчуються дружно:

Руда на шпалах, дрібка сірки в жмені,

І товарняк, що довго і натужно

Долає міст лункий через Бутеню.

 

Оце моє, знайоме до нестями,

Я так любив цю музику просту.

Уперше я почув не голос мами,

А перестук вагонів на мосту.

 

Там світлофори із очима злими,

Там стрілочників жовті прапорці…

Ми бігали на колії малими

Збирати різнобарвні камінці.

 

Здирались хутко по вагонних стінах,

Мостили під колеса п’ятаки,

А збиті садна рясно на колінах

Рябіли наче вкраплені зірки.

 

Ми тут жили з весни і до морозів,

Росли на шпалах, наче будяки,

І теплий дух з важких електровозів

Нас обвівав і лаялись дядьки.

 

А ми тікали десь поміж составів,

Здирали нігті, зойкали до сліз,

І шморгали носами й виростали

Під ляскіт зчепів і постук коліс.

 

І вже ходив по хліб я до вокзалу.

Десь туркотів тихенько тепловоз,

А черга нервувала й виглядала,

Чи з’явиться конячка – хлібовоз.

 

То був не хліб, а коровай безцінний,

Такого не знайдеш і за віки.

Його купити прагли всі станційні

Й збігалися усі провідники.

 

А ще було морозиво. В їдальні

По п’ять копійок теплі пиріжки,

Солодка газ-вода у дяді Вані,

У тихому книжковому – книжки.

 

І нині, як лискучу рейки смужку

Переступлю, то згадую умить

І батькову прогріту піскосушку

І міст, який і стогне і гримить.

 

А як приємно вийти до перону

І знов почути, що швидкий прибув.

Вдихнути легко і струснути втому:

Я тут і я нічого не забув.

 

Погончики на плечах у службовців,

Прожектори крізь сутінки густі,

І радісне хрипіння гучномовців:

Знайшли таки повітря у хвості!

 

На клумбах чорнобривці і гвоздички,

Між колій десь прив’язана коза,

Стрімка проворна гусінь електрички,

Південний парк, північний парк, вокзал…

 

Чи сам на сам, а чи перед народом,

Чи нині чи, як стану на межу,

Як хто мене спита, звідкіль я родом,

То я йому на станцію вкажу.

 

2004 р.

 



Партнери