Електронна бібліотека/Проза

СкорописСергій Жадан
Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
Лиця (новела)Віктор Палинський
Золота нива (новела)Віктор Палинський
Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
Завантажити

видніше, то й я придивлюся й скажу... Е-е... треба ж придивитись.
Сорока. Ото плете мережу!
Орлюк. Свідок Вірський Павло Іванович.
Вірський. Я.
Орлюк. Років?
Вірський. П'ятдесят.
Орлюк. Професія?
Вірський. Лікар.
Орлюк. Народились?
Вірський. В Дубно.
Орлюк. Біженець?
Вірський. Так.
Орлюк. На фашистських загарбників працювали?
Вірський. Ні.
Орлюк. Не втрачали надії на наше повернення?
Вірський. Ні.
Орлюк. Не вдавались у відчай?
Вірський. Вдавався.
Орлюк. В невіру?
Вірський. Впадав... Ні... Впадав!
Орлюк. Не зраджували народу?
Вірський. Ні.
Орлюк. Ненавиділи ворога, його злобу?..
Вірський. Злобу, жорстокість, жадність...
Орлюк. Втратили дім?
Вірський. Так.
Орлюк. Одяг?
Вірський. Одяг... Книжки...
Голоси з місць. Усе втратив.
Орлюк. Сім'ю?
Вірський. Сім'ю — батька, дружину, дітей.
Орлюк. Ви втекли з концтабору?
Вірський. Так.
Орлюк. Ховались?
Вірський. По лісах, по ярах.
Орлюк. Як ви потрапили сюди?
Вірський. Забрів. Світ за очі.
Орлюк. У кого жили?
Вірський. У вашого покійного батька... Спершу. Потім... Ох, мерзотники!
Орлюк. Ви в нашому селі заражали людей коростою?
Вірський. Так. Коростою, лишаями, трахомою...
Голоси з місць. Він рятував нас від неволі! Він дав мені коросту!
Орлюк. Що ви думали, бачивши весь цей жах, жорстокість, грабіж? Що ви думали?
Вірський. Я не думав. Були часи, коли я зовсім не думав.
Орлюк. Тобто?
Вірський. Цього було так багато, що я більше почував, ніж думав.
Орлюк. Чого — цього.
Вірський. Страждання.
Орлюк. Ці страждання, і втрати, й споглядання жахливого, — чи облагородили вони вашу душу, очистили?
Вірський. Від чого?
Орлюк. Відповідайте на запитання.
Вірський. Не розумію запитання. Коли загинув ваш батько й мати, і всі рідні вашої дружини...
Орлюк. Я не питаю вас про загибель мого роду. Я прокурор і прошу вас відповідати на запитання. Я повторюю: нещастя, що впали на вашу голову, зробили кращою, благороднішою вашу душу, як про це пишуть у книжках ось уже кілька століть?
Вірський. Ні.
Орлюк. Вони принизили, приголомшили вас?
Вірський. Так. Мабуть, що так. Людина народжена для радості, праці, для братства. Фашисти принизили в моїй свідомості високе ім'я людини. Я перестав відчувати себе вінцем творіння.
Орлюк. Ви можете сказати про це докладніше?
Вірський. Не хочу. Я можу лише додати, що вони дали мені багато підстав бути недобрим, жорстоким і мстивим ненависником людства.
Орлюк. Але ви радянська людина. Ви не можете не любити людства й погано про нього думати.
Вірський. Дякую вам. Звичайно. Але зараз я взагалі не можу про людство думати. Нехай воно саме подумає, дивлячись на мене. Я прошу не задавати мені таких питань.
Орлюк. Вам важко?
Вірський. Не питайте багато. Можна померти від спогадів.
Орлюк. Заспокойтесь. Ви на трибуні свідків.
Вірський. Я не свідок. Світ, про який ви питаєте, він— свідок...
Величко. Товаришу прокурор, конкретніше.
Орлюк. Ви пізнаєте цю людину? Хто ця людина?
Вірський (пильно дивлячись в самі очі Гріїбовського). Це не людина.
Орлюк. Грибовський?
Грибовський. Найн, іх бін кайн Грибовський. їх бін Леон Жерар фон Ельзас-Лотарінгія.
Вірський. Дозвольте, де ж я його бачив?
Орлюк. (до Грибовського). Може, вам страшно говорити рідною мовою? Страшно вимовити слова: тато, мамо, брат, сестра, люди, вбив, занапастив, знедолив, віддав у неволю?
Грибовський. Їх ферштеє ніхт.
Вірський. Дозвольте, дозвольте, покличте сюди розстріляних!
Орлюк. Введіть розстріляних. Відчинилися двері. П'ятеро розстріляних підійшло до столу — Антоніна, Демид Сорока, Олена Ступако-ва. Подорожній і Гліб Бовкун. Грибовський глянув на них і затремтів. Затрусились Курбацький і Шредер.
Орлюк. Олена Ступакова!
Ступакова. Я.
Орлюк. Років?
Ступакова. Двадцять чотири. Однолітки.
Орлюк. Удова?
Ступакова. Вбили ж Андрія. Партизан був. І діток двоє вбили, і батька Андрієвого й мого. Удова й сирота. Кругом сирота.
Орлюк. Ви були розстріляні?
Ступакова. Була. Я? Була.
Орлюк. Чому ви весь час посміхаєтесь?
Ступакова. Не зважайте. Вона поза моєю волею, ця посмішка. І голос, кажуть, змінився відтоді.
Орлюк. Вам не смішно зараз, громадянко Ступакова?
Ступакова (сміється). Ні.
Орлюк. Вам хочеться плакати?
Ступакова. Робити щось хочеться. Працювати.
Орлюк. Не журіться. Ми з вами ще попрацюємо. Тільки не треба сміятися. Прошу вас, не смійтеся.
Ступакова. Я не сміюсь, Ваню, —я плачу, як і ти.
З Орлюкових очей текли сльози гніву. Але він не плаказ. Світ відбився в ньому. І цього не витримав

Останні події

03.09.2025|11:59
Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
03.09.2025|11:53
У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
03.09.2025|11:49
Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
02.09.2025|19:05
«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
27.08.2025|18:44
Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025
25.08.2025|17:49
У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
25.08.2025|17:39
Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
23.08.2025|18:25
В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
20.08.2025|19:33
«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
19.08.2025|13:29
Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині


Партнери