Завантажити

Теплої ночі в оній країні…

Будиночок на вулиці класиків. Впору тіні

заспокоїтись врешті, хоча б для сну.

Щоб дерева над тінню схилили віти,

як Вічність схилялась колись над світом

і светрик сузір´їв плела йому.

Так світ поставав із її долоні:

земля стала твердю; моря – солоні;

в потоках – форелі, у долі – мить…

Та щось відбулося в раю між ними, -

що сивий Дніпро гне донині спину

і Вісла, мов Лета, у снах шумить.

Проте, не відомо хто більше схибив:

ангел чи доля – стріляй на вибір…

Сосни чи міст… перехрестя… ріка…

Ймовірно сузір’я тоді поволі

майбутнє їм постелили в полі,

напившись повітря, як молока.

Найбільша провина Творця в людині –

це здатність кохання зрости з полину.

Так діти зростають з під серця – в пах.

А поки мужі пнуть Софійські бані, -

дівчата змивають гріхи в Йордані

і плачуть свекрухи на рушниках.

Теплої ночі в оній країні

в будиночку на вулиці класиків, тіні (тіні!)

заспокоїлись врешті, немов для сну…

Та подих у тишу ввійшов тонкостанну,

і тінь понад тінню схилялася, Анно,

щоб викрасти з раю тебе, одну.

2008

читати