Електронна бібліотека/Поезія

Спорудження залізничної станції (1931)Дебора Фогель
«Акація квітне» (1932)Дебора Фогель
Квіткові з азаліямиДебора Фогель
ПубліцистикаДебора Фогель
Мавка і БерсеркГанна Заворотна
Втеча до морокуІгор Скрипник
Із майбутньої книгиВасиль Кузан
Доторкнутися до кумираЄвген Баль
Азовські сомикиЄвген Баль
Меридіани штурмана БаркаЄвген Баль
З книжки «Глінтвейн дорогою на Говерлу»Василь Карп’юк
Нічні голосиОлег Янченко
Майже елегія. Зі збірки «Елегії острова Патмос»Олег Короташ
Моя Венеція. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Політ над містом. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
"найрідніша цей зачумлений вигуком вірш..." Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Елегія Маяковському. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Блюз біженців. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Елегія зла. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
«– А давайте надамо німому слово, –». Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Денний чай у Лондоні. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
dasein. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Пластика. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Це твоя п’єса, мабуть... Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
творити мовчання. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Сієста. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
ВтечаГанна Заворотна
Постійність пам’ятіІрина Ликович
ЧічкаМихайло Трайста
Поле крові. Іловайськ. Фрагмент роману «Трьохсотлітня Голгофа. Фавор»Катерина Мотрич
КРИГА СТАРОЇ ПЕРЕПРАВИОлег Янченко
Зі збірки «Вірші про все і ніщо» (2017)Петро Гнида
Уривок із роману «Пісня цапів»Олег Андрішко
Завантажити

Теплої ночі в оній країні…

Будиночок на вулиці класиків. Впору тіні

заспокоїтись врешті, хоча б для сну.

Щоб дерева над тінню схилили віти,

як Вічність схилялась колись над світом

і светрик сузір´їв плела йому.

 

Так світ поставав із її долоні:

земля стала твердю; моря – солоні;

в потоках – форелі, у долі – мить…

Та щось відбулося в раю між ними, -

що сивий Дніпро гне донині спину

і Вісла, мов Лета, у снах шумить.

 

Проте, не відомо хто більше схибив:

ангел чи доля – стріляй на вибір…

Сосни чи міст… перехрестя… ріка…

Ймовірно сузір’я тоді поволі

майбутнє їм постелили в полі,

напившись повітря, як молока.

 

Найбільша провина Творця в людині –

це здатність кохання зрости з полину.

Так діти зростають з під серця – в пах.

А поки мужі пнуть Софійські бані, -

дівчата змивають гріхи в Йордані

і плачуть свекрухи на рушниках.

 

Теплої ночі в оній країні

в будиночку на вулиці класиків, тіні (тіні!)

заспокоїлись врешті, немов для сну…

Та подих у тишу ввійшов тонкостанну,

і тінь понад тінню схилялася, Анно,

щоб викрасти з раю тебе, одну.

2008



Партнери