Завантажити

зітхаємо і лягаємо спати:
Все одно нічого не вийде
Навіть, якщо тиха осінь
Сипле літачки кленів
Під ноги вітру…
Я звжди буду тебе любити –
За те, що кожен доторк
Мерехтів тисячею можливостей
І недоречностей.
Прощай.
Мені було класно з тобою.

4.
Закохана в тебе
По кінчики червнуватих вух
Страшно соромно, весело
і по-дитячому несподівано.
Тримаю на кінчиках пальців твій образ,
Наче мирро чи благовоння.
Подих вітру,
Нетривка ілюзія.
Те, чого немає – найстійкіше
В тебе ще надто юні
Припухлі вуста
І це так класно –
Знати, шо доторк очей
Ніколи
Нізащо
За жодних обставин
Не відбудеться.


Вагітні жінки мають таємничу
Самозаглиблену посмішку,
Світлу, наче лампадка,
Прикрита фіранкою.
Вагітна твоїм доторком,
Тож знайомі останнім часом дивуються.
Кажуть: ти так покращала.
Воно і не дивно,
Адже маленький чортик у грудях
Перекидає гарячу вуглинку
Із лапки на лапку.
Це так комічно
І трішечки боляче.


-- Чого ти, дівчинко?
-- Так, просто.
То порошинка потрапила в серце.
-- Не треба, маленька…
-- Так, це минеться --
витече, виплачеться, випишеться…
-- І як, серйозно?
-- Анітрохи.
Це – туга за безумом, свободою,
відчиненими дверима в усі світи.
-- Закохана?
-- Так, не в нього, а себе --
дівчинку на порозі сімнадцятої весни.


Крила великого чорного птаха
М’яко закрили палюче сонце
Крила, обплетені чорними зміями,
Крила, які не піднімуть в небо.
Сон, наче ніч і ніч, наче сонце
В чашці – гірка найгустіша кава
Музика – єдина соломинка
Яка колись все ж має урватися.


першому чоловіку
Єдине, за що хапаюся –
за кінчики пальців твоєї руки.
Веди мене – дорослий, холоднуватий, загадковий.
Він стоїть.
Це не просто так.
Ви не знаєте, він… він вагається.
Він такий відповідальний…
І дуже мужній – його нічим не зрушиш.
Можна пригортатися, плакати –
він тільки дивиться повз тебе
і злегка посміхається.
О, я знаю, що все це –
дурне жіноче базікання.
Інші ловили кожен мій усміх,
зчиняли війни за неоднозначність фрази,
кинутої знічев’я.
А цей стоїть: впевнений, високий,
стрункий, чорнобровий,
трохи недбало вдягнений…
Різким рухом розвертаю його до себе –
так, це порив пристрасті!
Посмішка – злегка іронічна –
Не змінюється,
А з рукава –
Сиплеться тирса.


Ноги чортиці виглядають напрочуд привабливо
А надто – в громадському місці.
В чорну лискучу шкіру оправлені,
Вони глузують з твоєї святості,
Вони знають, що ти не наважишся,
Їх веселий виклик – тест на твою чоловічу зрілість.
Посмішка дівчини на високих підборах -
Лише обіцяє, але навряд чи виконає...
Неземну ніжність дарує та, що сидить удома
За чаєм, давно вже вихололим.
Облиш мене – нащо тобі цей спокій
Ми душимо одне одного умовленістю наших рухів
Я теж вмію бути спокусливо-строгою,
Але не з тобою – з тобою ми надто скуті.

читати