Завантажити

Дура. Накрутила себе як…
Він виходить. Довгий погляд. Крізь затуманені, покриті поволокою очі. Розпустив волосся, тряхнув головою. Злегка посміхнувся – собі й мені. Крізь легку іронію проглянула ніжність, подих, спогад, вдячність, зляканість, нахабний виклик, примруженість золотавих очей… Він по дружньому змахнув мені рукою. Злегка, трохи винувато посміхнувшись, відповіла так само – наче ми знали одне одного не один рік.
Темна ніч дихала запахом квітнучих каштанів.

читати