Завантажити

тобі сьогодні не подобається власна зачіска 
їм достатньо того що вже кілька років завзято крутишся довкола однієї точки 

і вони 
постановою свого карма-кабміну 
повноваженнями своєї карма-податкової 
благословенням свого православного карма-батюшки 
владою наданою карма-борщагівською районною адміністрацією 
і за вироком дванадцяти карма-присяжних 
у чистенькій спортивній формі 
із бездоганними зачісками 

поспішають з-за рогу покарати тебе 

і ось уже ти 
підводишся із землі 

тобі смішно бо вони не лишили шрамів 
і навіть не намагалися витягти гроші 

просто вирок на сьогодні був такий: 
уважніший будь 
уважніший будь 
уважніший будь 
до тих хто поряд 


emergency

ми лежимо у позиції ложок 
засинаючи ти вовтузишся 
і запитуєш 
що б я зробив 
якби хтось із моїх колишніх 
захотів повернутися до мене 

я відповідаю не одразу а через кільканадцять секунд 
кількасот разів подумки 
і один раз насправді сковтнувши 
не тому що я не знаю що сказати 
а тому що намагаюся уявити 
як усі вони мої колишні шикуються в чергу 
різного зросту віку та вагової категорії 
із різними іменами 
різним Ph того що на споді тембром голосу і тембром слуху 
і - щонайголовніше - різною артикуляцією звуків "ч" та "в" 
зрештою 
вони по-різному діють у надзвичайних ситуаціях 
(ну коли там пожежа або трубу зірвало 
або в аптеку серед ночі 
або торнадо з черговим жіночим іменем 
або гопарі) 

і отже 
от вона - надзвичайна ситуація - 
шикуються вони собі в чергу 
натискають на кнопку дзвінка на хвіртці моєї вілли на гельголанді 
або наввипередки виламують двері квартири у центрі кобейнгавена 
видираючи одна одній волосся 
або горлицями шурхочуть біля келії у піддашші 
(обов'язково шиферному не черепичному) 
якогось передмістя 
здолбунова шепетівки козятина жмеринки 
чи богом забутої біґ тюни в штаті техас 
або поодинці приходять до моєї могили через кількасот років 

ніхто не виплакав стільки сліз через мене як ти 
ні з ким із них я не був таким мудаком як із тобою 
і тепер я описую тобі єдино можливі сценарії їх повернення 

ми лежимо у позиції лука й стріли 
ти вовтузишся 
і запитуєш 
що б я зробив 
якби хтось із моїх колишніх 
захотів повернутися до мене


забута мелодія для флейти

живучи уві сні 
у який наче в кров для контрасту 
додають барвник для пошуків тромбу 
не важить чи чорно-білий чи кольоровий 
виходить зрештою сон 
адже кольорами умовно позначають лише схеми транспорту 

на святошинсько-броварській лінії 
знаній в народі як "червона" 
є ґолем у кепці  
влітку він продає правила дорожнього руху 
журнал "людина і право" 
а в подарунок пропонує "конституцію" 
пахнучи фруктовою жуйкою 
для тих хто спітніло масажує свої тач-фони 

не знаю із чим пов'язані сезонні зміни 
у андеґраунд-маркетингу 
але взимку коли ранком у ваґон через вентиляційні отвори 
залітає сніг адже поїзд іще не зайшов у тунель 
ґолем продає православні календарі 
у червоній кольору лініїі метро кепці 
і ніхто не пропонує журналів або кримінальних кодексів 
тільки на станції "дарниця" 
заходить стомлений флейтист 
і награючи щось із "хрещеного батька" 
або "бандитського петербурґа" 
маневрує між людьми 
котрі примерзли до поручнів 
і з кінчика його флейти скрапує слина 
на коліна тих хто сидить ліворуч 
чітко так 
через два коліна 
задаючи ритм 

а коли ми переїжджаємо дніпро 
я краєм ока помічаю за вікнами  
як статуя "родіни-матері" скидає свою тоґу 
оголює свої прекрасні форми 
і починає спускатися зі співочого поля 
на набережну 
не ховаючи меча до піхов 

та не зважає ніхто 
навіть я 
адже з флейти лунає музика 
і сипле сніг

читати