Завантажити

america

мій друг 
давно мріяв про америку 
казав там місяць такий великий 
такий жирдяйський чєл місяць, як показують у фільмах 
на половину неба на пів-екрану 
там всі дівчата красиві і всі дають 
і чуваки всі круті 
і всі слухають тільки диско 80-х 
з ранку до ночі 
і що життя суцільна вечірка 
з ночі до ранку 

насправді коли він таки полетів до америки 
ці всі питання втратили актуальність 
так само як і перерване регулярне листування 
він миє посуд у ресторанах 
закоханий нерозділено 
у старшу за нього співробітницю яка от-от вийде заміж 
він мріє виграти справжню американку 
бо всі ці мексиканки та вірменки 
то нецікаво 

а особисто мені зараз чомусь дійсно-таки віриться 
що там місяць жирдяйський великий на половину неба 
на пів-екрану 
чєл


артикуляція

сліди твоїх видовжених підошов 
знаки оклику 
на землі 

босоніж лишаєш 
знаки питання 
з п'ятьма крапками 
нагорі 

а коли мертвий впадеш 
твоя поза нагадає убивці 
ту літеру 
яку він так і не навчився 
вимовляти


індіанський безколісний велосипед

коли ацтекське сонце  
над києвом 
примушує мене пересісти на безколісний 
індіанський велосипед 
і кататися на ньому в повітрі на висоті декількох ліктів 
гасати довкола конкістадорів 
коли вичерпано запаси солі 
і відлига дуже непевно 
як у грі-стратегії 
ділить місто на квадрати 
і метає списами із піддаш 
франкофони русофоби 
метросексуали 
метеосексуали 
метеофоби 
англофони германці 
люди зі шкірою кольору українського хліба 
люди зі шкірою кольору білоруського 
впевнено проходять повз 
черевиками місячи лід 
наче босими стопами скло 

коли сонце маямі 
розбиває срібні протуберанці 
прикуте до стіну келії 
б'є об бруківку сніжними ланцюгами 
та сипле іскрами 
і вітер закручує світло 
навколо чорних дір що оселилися в наших серцях 
турки з іранцями 
пірнають в донер-кебабниці 
а я у повітрі на висоті декількох ліктів 
розплітаю повітря на клапті-туніки 

коли сонце ірокезів і сонце племені оттава 
примушує мене винаходити свій 
безколісний індіанський велосипед 
я гасаю довкола 
конкістадорів


сварга

мій дідусь брав товстий сталевий дріт 
мабуть п'ятірочку 
гнув його зиґзаґом 
і виходили покалічені промені сварги  
які він кидав блискавками 
під верстак 
а потім 
ми вдвох виносили ці зиґзаґи 
до вже початого сітчастого паркану 
і продовжували плести сонячну кольчугу 
навколо нашого подвір'я 

а потім  
ми виходили доглядати 
за нашою ділянкою 
з іншого боку залізниці 
і там на капищі сварога 
починалася справжня війна із соняхами 
я нахиляв їх 
я вибивав їм насіння як зуби 
і вони мені в свою чергу вибивали молочні 
їх було дуже багато 
я знав що за ними стоїть цілий ВПК 
макуха мастило пальне і ще багато іншого 
я пробував з  ними у футбол 
але діти сонця 
не переставали гратися моєю головою 
і красти мою панаму 
з-під ніг виринали куріпки і здавалося кричали  
"оле-оле" 

червоні від іржі жирафи стовпів караванили за обрій 
тримаючи у ротах ліану високовольтних дротів 
а  я на чужій "сотці" 
все змагався із соняхами як з вітряками 
як з військом стівенів сіґалів 
які били чітко в голову причому переважно лобами 
і їм щастило бо на них згори дивилося сонце 
чорнозем під ногами був пересохлий і порепаний 
як стареча долоня 

а дідусь просто розставляв дерев'яні стовпчики по межі 
сталеву сітку тут би  
просто вкрали


музика яку колись слухали інші

коли виходиш у насуплений ліс 
дорогою до цвинтаря 
де похована прабабуся 
іще теплим повітрям і теплими хрусткими кроками 
і теплими криками граків 
торкаючись долонями холодної землі 
у пошуках ягід або ящірок 
вже не зустрінеш 
злегка притрушених хвоєю подряпаних 
поодиноких вінілових дисків 

або коли виходиш у припалене сонцем поле 
подразнене ніби бритвою 
вже не побачиш розмотаних касетних стрічок 
які плачуть на вітрі 
бо тріпочуть ніби павутина 
ніби чорна павутина 

мене вабила музика 
цих стрічок 
мене вабили написи на цих дисках 

саме такою в моєму дитинстві бувала осінь 
музикою яку колись слухали інші 
музикою на звалищі між лісом і цвинтарем 
музикою на самому цвинтарі 
музикою яку колись слухали інші 

стара сосна сперлася мовби ліктями 
на куточок огорожі що навколо прабабусиної могили 
і дідусь фарбував облущений металевий 
пам'ятник 
у блідо-блакитний колір


karma militia
karma police,
arrest this man,
he talks in maths,
he buzzes like a fridge
(radiohead)
достеменно 
коли в твоєму житті щось не зовсім так 
коли тобі надто добре 
або коли ти залажав 
або заспівав у дисонанс 

з'являються вони 

без нашивок та звань 
не у кашкетах 
не чорношкірі 
хоча інколи в бейсах із написом NY 
і вони могли б також ідентифікувати себе 
нехитрою комбінацією з розчепірених пальців 
замість west-sid'у та east-sid'у - 
шулявка-сайд, троєщина (або теремки-)-сайд 

але вони не роблять цього 
їм достатньо того що ти залажав 
їм достатньо того що самому

читати