Завантажити

знаєте, чим мене закупити! Вони справді страх як нуждаються... Надто при переїзді... Це їм велика підпомога! (Встає). Я граю. Мені легше... Тільки не давайте водевіля, а зразу: зразу ліпше.
К о т е н к о (цілує їй руки). Благодійко моя! Зараз лечу! Безродний, дзвінки! (Кричить у двері). На сцену всі! Починаємо!
 
Дзвінок.
 
Л у ч и ц ь к а (встає, хитається, спирається на доктора і на Маринку; доктор пожима плечима). Тут (на серце) ціле пекло, а я сміятись і жартувати йду!.. (Ледве руша).
 
Завіса хутко спада
 
Картина 2
 
Середина багатого намету. В убранстві сила дорогої зброї. Прямо - вхідна припола.
 
Котенко (в ролі Богдана). Джура - на кону; Квітка і Квятковська - в літери, [ложі] бельетажа, Юркович - в 4-му ряді крісел. Голоси в амфітеатрі і галереї.
 
К о т е н к о (сидить)
 
Схилились всі, мені під ноги впали...
Стою тепер на верховині я,
Закон для всіх - моє владичне слово,
І от воно верта до мене знов
Мою зорю, украдену дружину...
Вина мені й бандуру, джуро!
 
Д жура
 
Ясновельможний гетьмане і пане!
Вмить,
 
К о т е н к о (випив вино, приграє на бандурі й співа).
 
Ой ширя орел, орел сизокрилий
Та попід небесами;
Ой літа козак, козак запорожський
Степами, ярами.
Гей, розточились всюди козаченьки,
Полягає отава:
Гей, пропадайте, лихі воріженьки, -
Наша сила і слава!
 
К в і т к а (не дуже, але вголос). Це не Жалівницький?
К в я т к о в с ь к а. Ні, ні! Тихше, а то чути.
 
На кону з'являється Жалівницький в ролі Тимка.
 
Ж а л і в н и ц ь к и й
 
Знов зрадниця вертається сюди?
 
К в і т к а. Це Жалівницький!
К в я т к о в с ь к а. Цс-с!!
К в і т к а (дужче). А! Він падлюка!
К о т е н к о (на кону)
 
Так, правлю я украдене, моє!
 
Ж а л і в н и ц ь к и й
 
Вона сама втекла, по своїй волі...
 
К в і т к а. Ага! Сама, сама втекла!
К в я т к о в с ь к а (зупиня й одтяга в глибінь ложі). Мовчіть.
Г о л о с и з а м ф і т е а т р у. Там п'яні!
Г а л ь о р к а. Тихо, тихо!
Ю р к о в и ч. Скандалісти!
 
На кону збентежені.
 
К о т е н к о (дужче, щоб зам'яти)
 
Не може буть!
 
Ж а л і в н и ц ь к и й
 
Я знаю, батьку, це:
Умовилась з Чаплінським...
 
К о т е н к о
 
А! Гадюка!!
Мені цього ти перше не казав!..
 
Ж а л і в н и ц ь к и й
 
Не хтів вразить... Вона мене умисне...
Ні в чім не слід діймати віри їй...
Дурманить все...
 
К о т е н к о
 
Але почім ти знаєш?
 
Ж а л і в н и ц ь к и й
 
Упевнився цим серцем... Ох, не вір
Ні пестощам, ані сльозам - одурить:
Пригорнеться, а ніж в руці хова
І сонного зрадливо ним ударить...
Душа у неї чорна...
 
К в і т к а (вирвавшись вперед).
Як та ніч!
 
Квятковська бере його за руку і уводить вглибину.
 
К о т е н к о (скажено)
 
Ти щось таїш?
 
Ж а л і в н и ц ь к и й (побачивши, що ложа порожня, певніше).
 
Не вір, не вір їй, батьку!
За пазуху гадюки не бери...
О, я б таких спік на вогні і попіл
Розвіяв би на вітрі по степу,
Щоб не було й зарази...
 
К о т е н к о (хапа його за руку)
А-а! Тварюко!
Невже, невже?
Ж а л і в н и ц ь к и й
Одвів мене господь...
 
К о т е н к о
 
Уб'ю, як пса!
 
Ж а л і в н и ц ь к и й
 
Я не боюся смерті -
Гріха не мав...
 
К о т е н к о
 
Але на батька йшов!
 
Ж а л і в н и ц ь к и й
 
Не відав я...
 
К о т е н к о
 
І гадина не знала?
 
Ж а л і в н и ц ь к и й
 
Вона, либонь, щоб очі одвести.
 
К о т е н к о
 
О, каторжні!
 
Ж а л і в н и ц ь к и й
 
Я не виновен, батьку!
 
К о т е н к о
 
Клянись мені!
 
Ж а л і в н и ц ь к и й
 
Усім, що є святе,
І матері могилою сирою!
 
К о т е н к о
 
Готуйсь в похід!
 
Ж а л і в н и ц ь к и й
 
Воля твоя.
 
К о т е н к о
 
Іди!
 
Жалівницький виходить.
 
Тимко поклявсь... Його язик ще зроду
Не знав брехні... Але вона, вона!
З отцем жила, із сином залицялась,
А ворогу запродалась цілком...
Ну, допадусь до вас обох і я!
Ох, проводи у пекло бучні справлю!
На вугіллях пектиму день у день,
Мотатиму на мотовилах жили,
Собаками...
 
Д ж у р а

читати