Завантажити

родить теє дре- (во),
І процвів між ними ге- (рцог),
Новий Олександр Вели- (кий);
Станьмо в тінь його сміли- (вим)
Доля, певно, усміхне- (ться).

Ти повідаєш приго- (ди)
Дворянина із Лама- (нчі),
Що, романів начита- (вшись),
Загубив свій добрий ро- (зум).
Дами, рицарі, двобо- (ї)
Полонили його се- (рце);
Закохався він шале- (но),
Мов Роланд Несамови- (тий),
І відважно, мужньо би- (вся)
За прекрасну Дульсіне- (ю).

Ієрогліфів примхли- (вих)
Не друкуй занадто гу- (сто)
Хто кохається в фігу- (pax),
Марно тратить той чорни- (ло).
А як просто річ вести- (меш),
Не візьме ніхто на глу- (зи)
«Бач, знайшовсь Альвар де Лу- (на), [13]
Ганнібал лукавомо- (вний)
Чи Франціск, що у поло- (ні)
Нарікає на форту- (ну)!»

А як небо не суди- (ло)
Щоб була ти хитрому- (дра)
Як Латіно, вчений му- (рин)
Не вдавайся до лати- (ни)
Не наводь цитат анти- (чних)
І не дуже філосо- (фствуй),
Бо побачиш - скривить ро- (та)
Той, хто діло розбира- (є)
І тобі на вухо ска- (же)
«Що ти голову моро- (чиш)»

Не залазь у душу лю- (дям)
І не дмухай їм у ка- (шу),
Не втручайся в чужі спра- (ви)
Бо цього ніхто не лю- (бить)
Як із інших ти кепку- (єш)
То дістанеш сам по ша- (пці)-
Ні, вже краще добру сла- (Ву)
Просто й чесно зароби- (ти)
Хто ж пускає в друк дурни- (ці)
Той довіку подать пла- (тить)!

Треба бути ідіо- (том),
Щоб сусіді вікна би- (ти)
Коли сам живеш в буди- (нку)
Під покрівлею скляно- (ю)
Як розумний пише тво- (ри),-
Все обдумає, обми- (слит'ь),
Щоб ніде з шляху не схи- (бить);
Хто ж папір даремно тра- (тить)'
На розвагу кухова- (ркам),
Пре у книгу пісне й ки- (сле).

АМАДІС ГАЛЬСЬКИЙ ДОН КІХОТОВІ З ЛАМАНЧІ
СОНЕТ
О ти, чиї пригоди невеселі
Нагадують мою біду немало,
Коли ридав з одчаю я бувало,
Страждаючи один на Бідній Скелі;

Ти, що гасив жагу в гіркім джерелі,
Кого розпука слізьми напувала,
Кого земля з землі ж і годувала,
Не з мідної чи срібної тарелі,-

Будь певен в тому, що на віки вічні,
Допоки в небі у красі величній
Погонить коні Феб золотокудрий,

Твій подвиг буде в людях найславніший,
Твій рідний край між інших найсильніший,
А твій творець - над всіх у світі мудрий! [15]

ДОН БЕЛЬЯНІС ГРЕЦЬКИЙ ДОН КІХОТОВІ З ЛАМАНЧІ
СОНЕТ
Я бив, рубав, крушив, віщав і діяв,
І подвиги звершив я незрівнянні;
Відважний і палкий на полі брані,
Сто кривд я відомстив, сто сот розвіяв.
Зажив я слави, про яку я мріяв,
І віддано служив своїй коханій;
Пігмей мені ввижався в великані,
І завжди честь у битвах я леліяв.

Над долею я знав могутні чари,
Хапав за чуба випадки ледачі,
Тьму перешкод зумів, перебороти.

Та хоч піднеслись високо над хмари
Оті мої прославлені удачі,-
Тобі я заздрю, славний Дон Кіхоте! [16]

СЕНЬЙОРА ОРІАНА ДУЛЬСІНЕЇ ТОБОСЬКІЙ
СОНЕТ
Хотіла б я, прекрасна Дульсінеє,
Щоб висився в Тобосі замок мій;
Змінявши Лондон на приют сільський,
Спочила б я і тілом і душею.

Якби могла я мрією твоєю
Доповнити веселку власних мрій
І глянути, як лицар вірний твій
Летить у бій, подібний до Арея!

Якби я цноту вберегти могла
Від Амадіса, як уберегла
Ти від свого гідальга Дон Кіхота!

Всі заздрили б незаздрісній мені,
А я жила б щасливо день при дні,
Не відаючи, що таке гризота. [17]

ГАНДАЛІН, ДЖУРА АМАДІСА ГАЛЬСЬКОГО, САНЧУ ПАНСІ, ДЖУРІ ДОН КІХОТА
СОНЕТ
Чолом тобі, прославлений герою!
З тобою доля повелась ласкаво
Ти джурою служив і діяв браво,
Не втративши, проте, свого спокою.

Лишивши серп, носив ти пану зброю
І правду мовив щиро, нелукаво;
Урозумлять ти маєш повне право
Шаленців, що змагаються з судьбою.

Хороший, Санчо, твій осел сумирний;
Сакви твої потрібні при обіді,
Усім являють розум твій статечний.

Хвала ж тобі, о зброєносцю вірний!
Недарма, ні, гишпанський наш
Овідій Підніс тобі цибульки, яко ґречний. [18]

ПЛУТЬКО, ВЕСЕЛИЙ ПОЕТ, САНЧУ ПАНСІ Й РОСИНАНТУ
САНЧУ ПАНСІ
Я - пузатий Санчо Па- (нса),
Зброєносець Дон Кіхо- (та);
Щоб пожить собі в охо- (ту),
Я подався в мандри з па- (ном).
Вмію п'ятами кива- (ти)
Від усякої хале- (пи),
Як мовчазний Вільядьє- (го),
Всім відомий з «Селесті- (ни)»;
Пречудова тая кни- (га),
Тільки надто

читати