Завантажити

на покрову пресвятая богородиці.
Старшина. Тим-то ти така і смілива, що вже з підручним началством покумалася.
Пріська. Ба ні! Я таки зроду не з полохливого кодла.
Писар. Ви мою кумушку не смійте обіждать, потому хоч я і підручний, но можу задать началству таку цивилизацію... (Засукує рукава).
Пріська. Вони вже мене й холодною стращали.
Старшина. Тожя шуткував!
Писар. Холодна нехай буде холодною, а нам пора погрітись. (Вийма пляшку і чарку). Кума, сідай! Василь Миронович, душа моя! (Частує).
Старшина. Ні, у мене вже й так в голові гуде, то, мабуть, не буду пити, бо треба ж нам по ревізію їхати...
Писар. Пустяк діло, вип'єм і поїдем! Просю по-корно!
Старшина. Там получена якась бомага!
Писар. Прочитаєм і резолюцію покладем. (Чита бумагу нишком).
Старшина. Про віщо вона дряпа?
Писар. Откатегоряєм усю сістему в своє время. (Кида бумагу під стіл). Пустяк вніманія.
Старшина. Невже під сукно?
Писар. В архів. (Частує Пріську). Кума, чарочку!
Пріська. Ні, куме, спасибі!
Писар. Як? Від мене чарки горілки не вип'єш? (Співа).
Ти ж, було, кума моя, Ти ж, було, люба моя, Ти ж, було, селом ідеш, Ти ж, було, в дуду ревеш,
Ти ж, було, куди йдеш, не минаєш! Обернися, обійми, поцілуй, Велію милость!
Милості просю!
Пріська (одпива). Ох, яка ж пекуча! Писар. Всю, всю!
Пріська. Не можу, не можу! (Одпива). Старшина (убік). Як бачу, коло цієї молодиці треба інші заходи. (До неї). Та викушайте ж уже на мирову зо мною!
Пріська. Яз вами не сварилась! (Знов п'є). Писар. Кума, у тебе хата простора. А я післязав-трього менинник. Вари, ріж, печи! Твоя страва, мої гроші і моє питво! Ех, Василь Миронович, не вмієш ти з бабами діло робить! Чи так, кума? Кумасю, не наро-віть чарки!
Пріська п'є.
Старшина. І я прийду на менини.
Пріська. Та вже звісно, не вижену з хати.
Старшина (писарю). Шелестян Салатович...
Писар. Севастян Саватьєвич.
Старшина. Все рівно! Позвольте вашу пляшечку,
ще й я почастую вашу кумасю!
Писар (дає пляшку). Пермете! Пріська. Ой, це вже буде багато! Старшина. Не буде мало! Мерлете! (Частує). Пріська (хильнула). З нашої сестри ласкою все
можна взяти. (Сміється). От я вже й п'яненька... Старшина. А по другій ще від мене? Пріська. Та вже лийте, куди три, нехай вже й
четверта доганя. (Регоче).
Старшина (палива). Ану хильніть! Писар. Ай молодець, Василь Миронович! (Іде до
дверей). Гей! Хто там? На пляшку, піди в шинок і принеси ще дві.
Старшина. Ану, сміліше! (Хоче поцілувати
Пріську).
Пріська (б'є його по губах). А тпрусь, мурий! Писар. Василь Миронович, нельзя! Кума, починай
пісні, такої, щоб аж... (Співа).
Гусар на шаблю обпирався, В глубокой гордості стояв!
Старшина підспівує.
Пріська. Не вмію я такої! Ой, я вже п'яна. (Регоче).
Писар. Починай своєїі А ми з Васильом Мироно-вичем підтягнемо.
Пріська (співа).
Ой випила,вихилила, Сама себе похвалила,
Бо я панського роду,
П'ю горілку, як воду.
Ой мій милий умер, умер
Та в коморі дуду запер,
А я пішла муки брати 1 Двічі Та й почала в дуду грати.
Ой ти, дуда ж, моя дуда!
Я молода сюда, тудаї
Навприсядки та в долоні, 1 Двічі Пішла мука по коморі.

ЯВА 6 Риндичка і Гарасим.
Риндичка. Бач, який вони тут допрос беруть!
Старшина (до Риндички). Мирись, стара, зараз мені! А то я тебе, чортову кочергу!.. Знаєш мене: по щучому велінню!..
Писар. Об чом спор? На основанії якої статті?
Риндичка. Вислухайте ж мене, Шелестян Салатович!
Писар. Севастян Саватьєвич!
Риндичка. Ой батечку, не вимовлю ж я! Що вона тільки зробила! Ви тільки подумайте! (Шепче йому на вухо).
Пріська. Не гнівіть бога, бабо! Чи я б таки стида не мала?
Писар. Та не может бить! Чистоє горе!
Гарасим. Настоящий калавур!
Пріська. Що я повернулась до вас потилицею - це правда, а останнє...
Старшина. Помиріться зараз! Ви ж таки сусіди. Голос за дверима: "Нате горілку".
Старшина. Оті мирова підоспіла. Це вже наша! (Бере пляшки). Ану, хто моторніший, частуй, бо я вже розварився.
Гарасим. Позвольте, я сповню... Хіба у нас земля безрозсудна?..
Писар (бере пляшки). Смирної Сідай, стара! Біля старої - кумася! Лавку сюди присуньте! Так. Василь Миронович на почотное мєсто, біля кумасі, пожалуйте! Гарасько - тут!
Гарасим. Сів... верно!
Писар. Кумасю, поцілуйтеся з старою!
Пріська (регоче). Чому й не поцілуватись?..
Риндичка (з плачем). Ти думаєш, що мені тебе не жалко? Ти ж така молода та хороша, та як та сиріточка!.. Нікому тебе ні приголубити, ні пожалувати.
Писар. Годі, стара! Цілуйтесь!
Гарасим. Цілуйтесь... Началство велить! Цілуйся, чортові сороки... Настоящой калавур!

Баби цілуються.
Писар. От і шабаші Ну, за мною! (Починає співать, за ним всі).
Во саду лі, в огород^ Во саду лі, в огороді
Пташечки поють, (Двічі)
Ой там наші родителі, Ой там наші приятелі
Горілочку п'ють.'} Двічі
(Частує Пріську). Антоновна наливають...
Пріська. Миронович випивають...
Гарасим. На многі літа!
Всі.

читати