Завантажити

ти не теє... Не кажи, будь ласка, жінці!
Риндичка. Ба ні! Скажу жінці!
Старшина. Чи ти ж не здуріла?
Риндичка. Вона мене лихословила перед усім миром, що нібито я украла у неї півня!
Старшина. Якого півня?
Риндичка. Чорного з жовтим хвостом!..
Старшина. Та я й на подвір'ї не бачив такого півня!
Риндичка. От так же і я його точнісінько бачила! А вона пащекує: "Украла та й украла!.." Я ж їй, шельменій дочці, виб'ю очі її чоловіком-хвойдником!
Старшина. Ав холодній ти ще не сиділа?
Риндичка. За оту задрипанку? За ту нечупайду?
Старшина. Брешеш! Брешеш, стара! Ще одне уразливе слово, і я тебе під дванадцять замків, по щучому велінню...
Риндичка. Щоб мені під дванадцять замків за оту шолудиву Грициху?.. Та я швидш...
Старшина. За яку Грициху?
Риндичка. Кажу ж вам, що то Грицько добивався до Пріськи.
Старшина. Грицько?
Риндичка. Та він же, він!
Старшина. Так ти ж так і кажи!.. Розбовтай же чорнило, а то вже зовсім загусло...
Риндичка (частує). Він же, кажу вам! Еге, ото ж вчора вранці виходжу я з своєї хати, аж і вона біля свого порога крише закришку у борщ. Поздоровкалась я до неї та й кажу: "А які то до тебе гості добивались у глупу північ? Чи не чоловік,- кажу,- повернувся з служби?" Вона на мене як витріщилась та хоч би словечко. Я її докоряю, а вона мовчить. Чи тобі й не стид, кажу, та й не сором! Чоловік твій богу-государю служить, може, побивається за тобою, як пташечка у клітці, а ти так за ним журишся, що чужих чоловіків до себе уночі принадюєш? Вона слухала-слухала, далі встала, повернулась до мене потилицею. (Шепче йому на вухо). От щоб я пропала, коли брешу!
Старшина. І свідок все те бачив?
Риндичка. Ні, серденько, не бачив, а тільки...
Старшина. Це діло треба розжувати, тут треба підкрепить доказательства. ' .

ЯВА 4 Входить Гарасим і Пріська.
Пріська. Добридень вам!
Старшина. Здоров, ягідко!
Пріська. За яким ділом мене покликали?
Риндичка. Як ти посміла мені, старій жінці...,
Старшина. Не присікуйся, стара, бо я тут на чалник. (До Пріськи). Як поживаєш, серденько?
Пріська. Як горох при дорозі! Хто не лінується,
той тільки і не вибива мені очей!
Риндичка. Ач яка тихоня, свята та божа!
Старшина. Мовчи, стара!
Гарасим. Кажу, ваше благородіє, з ними настоящий калавур.
Старшина. Мовчать!
Гарасим (б'є себе по губах). Мальчать!
Старшина (до Пріськи). Так, кажеш, як горох
при дорозі?
Риндичка. Та що ви з нею цяцькаєтесь? Ви до неї грізно, а не залицянням...
Старшина. Ти мене будеш вчити, як допроса здіймати? Ти? Мовчи, ані писни!
Гарасим (до Риндички). Мовчать! Вони їх благородіє, вони понімають... Так точно!
Пріська. За яким ділом мене кликали? Мені ніколи тут з вами патякати!
Риндичка. До вечора ще не близько, ще успієш побачиться!..
Пріська. Не лізьте, бабо, осою в вічі, бо при людях вилаю.
Риндичка. Ти мене лаятимеш? Та ще той на світ не народився, щоб мене перепаяв! Та я тобі сто і сімнадцять болячок...
Старшина (До Риндички). Геть з хати! Я наодинці здійму допроса. (Випиха її).
Гарасим. Настоящий калавур з ними!
Старшина (бере Гарасима і Риндичку за плечі і випиха). Геть, під три чорти!
Гарасим. Вони краще потім...
Старшина (до Пріськи). Насилу я діждався того щасливого часу, що бачу тебе наодинці!
Пріська. Велике щастя! Чого ви мене кликали?
Старшина. Присядь, Прісю!
Пріська. З якої речі?
Старшина. Коли б ти знала, яка ти красива!..
Пріська. Красива, та не для вас.
Старшина. Та спитай котру хочеш молодицю на селі, яка б не рада була, щоб старшина до неї залицявся?
Пріська. То й посилайте за тими молодицями.
Старшина. А до тебе?..
Пріська. А од мене облизня спіймаєте!
Старшина. Справді? (Хоче її обняти).
Риндичка прокрадається і бере свою пляшку і чарку, зника.
Пріська. Ну, рукам волі не давайте, бо й волосся у вас на бороді не зостанеться!
Старшина. Так ти так з началством?
Пріська. А хіба ви на те началство, щоб прилипать до чужих жінок?
Старшина. Ав холодну не хочеш?
Пріська. Не задля мене холодна та мурованаї
Старшина. Побачимо. Ти, дурочко, подумай краще, чим же я невдатний з себе?
Пріська. Вдатний, та не мій. Залицяйтесь до своєї жінки!
Старшина. А до тебе?
Пріська. Кажу вам, що засы Писар.

ЯВА 5 Входить писар, п'яненький.
Однажди собралася Компанія в кабацє, І каждий там говарювал ) Пяічі На своїм язицє.
Как німець по-німецькому:
Ай-ай-ай-ай-ай-ай!..
А турок по-турецькому:
Алла, алла, алла!..
А руськой, похвабрєй усєх, Дав турку тумака. А німець, похитрєй усех, 1 Пащ) Дав тягу з кабака.
Старшина. От чортяка його принесла!.. Писар. Василь Миронович, душа моя, моє почтєніє, как ваше драгоценноє?
Старшина. Ви тільки п'янствуєте, а тут діла повна голова!
Писар. Всьо атестуєм в лучшем культурном со-стоянії... А, кумушка! По каким таким екстреним требованіям?
Пріська. Спитайте їх!
Старшина. А ви це коли успіли покуматися?
Писар. Не далеє как первого октября,

читати