Завантажити

(середохресний) тиждень посту; за церковним календарем, тиждень розпочинається не з понеділка, а з неділі (див. ще прим. 2 до 1170 p.).
4 Мова йде про Сіверський Донець; в Іп. хибно “поидоша”, у Хл. “придоша”.
5 В Іп. і Хл. хибно “полкы”.
6 Тропар — короткий спів, що прославляє якогось святого або церковну 1 подію; кондак — спів, що коротко мовить про суть якого-небудь свята або славить святого; канон — великий спів, що складається з двох чи більше (звичайно дев'яти) пісень на честь богородиці, хреста господнього тощо.
7 Додано з Воскрі
8 Наступна розповідь запозичена з ^ “Хроніки” А.мартола, в яку історик у свою чергу вніс у власний текст цитати з Іоанна Златоустого, Єпіфанія Кіпрського та з біблійних книг; у літопису переклад з “Хроніки” такий темний, що доводилося звертатись до грецького оригіналу.
9 Додано з грецького оригіналу “Хроніки” Амартола.
10 Захарія І, 12.
'' Даниіл X, 6.
13 Ісус Навін V, 13, 14.
14 В Іп. і Хл. хибно “Суриськиихъ”, “Соурискых”; у “Хроніці” Амартола “Асоуриискыхъ”; у Біблії сказано про 1S5 тисяч.
15 Четверта книга Царств XIX, 35.
16 Даниїл XIV, 31 — 36.
17 У Книзі Товіта (VI, 3 — 9; VIII, 2, 3; XI, 1 — 12) говориться, що коли Товія, син сліпого Товіта, якось пішов митися до ріки Тігр, то з води вирнула риба і хотіла його проковтнути. Рафаїл знелів юнакові схопити рибу і вирізати з неї серце, печінку і жовч, щоб зцілювати недуги, наслані дияволом. Поклавши в кадильницю серце й печінку, Товія вигнав біса 'з своєї нареченої, а потім помазав жовчю більма свого отця, і той прозрів.
18 Второзакония XXXII, 8.
19 В Іп. і Хл. хибно “ради”.
20 Діяння апостолів XII, 13 — 15.
21 Єванг. від Матфія XVIII, 10.
22 В Іп. і Хл. хибно “Измуреньсть”,
23 Апокаліпсис II, 8, 9.
24 Поел. Павла євреям І, 14,
23 Даниїл X, 1 — 21; у цьому тлумаченні Іпполита виклад матеріалу подано не в біблійній послідовності; частини тексту в Біблії нема.
26 Вихід XXXIII, 2, 3.
1112
' Невідома на ім'я дочка Мстислава Володимировича була третьою жоною Ярослава (Ярославця; за актовими печатями, його хрестильне ім'я' — Іван) Святополковича; першою (за угорськими джерелами) була невідома на ім'я дочка угорського короля Ласло І Святого; другою (за польськими документами) — невідома на ім'я дочка польського князя Владислава І Германа. Третю жону Ярослав вигнав у 1118 p., і про це, хоч невиразно, далі говориться в Іп. (див. прим. 1 до 1118 p.).
2 Шлюб цей не був щасливим. Коломан (Кальман), тридцятивосьмилітній удівець, один із найосвіченіших монархів свого часу, горбатий, косоокий, патлатий, кульгавий, заїка, що страждав від болю голови, звинуватив свою другу жону Єфимію в невірності і через кілька місяців після шлюбу відіслав її до батька Володимира Мономаха, і в Києві вона народила сина Бориса, Цей Борис пізніше вів затяту боротьбу за угорський престол, одружившись, як доводять, із родичкою візантійського імператора Іоанна II Комнина і його жони Піроски-Ірини, дочки угорського короля Ласло І Святого. Загинув Борис 1154 p. в одній із битв од стріли якогось із власних половців, котрих він очолював.
3 Ім'я — з Любецького синодика.
4 Мабуть, не 25, а 20, бо інакше Іоанн не міг би бути присутнім на перенесенні мощей Феодосія Печерського 14 серпня 1091 p.
5 В Іп. і Хл. “неділь масленоh в четвергъ”, але в 1113 р. на 9 лютого припадав недільний день М'ясниць.
1113
' Затемнення сонця літописець датує не лише за юліанським календарем, але й за календарем місячним; в Іп. помилково додано “к” (20) після “в” (9).
2 Про це знамення-міраж говорилося під 1065 p.
3 У Татіщева Святополк Ізяславич має таку характеристику: (“Сей великий князь на зріст був високий, сухий, волосся рудувате і пряме, борода довга, зір гострий. Був читальником книг і вельми пам'ятливим, і те, що було за багато літ, міг розказати, як написане. Через недуги ж мало їв; і досить рідко, та й то через принуку інших, упивався. До війни охочим не був і хоча на кого скоро гнівався, але скоро [це] й забував. При цьому був вельми сріблолюбним і скупим, задля чого жидам багато вольностей супроти християн дав і через що багато християн торгу і ремесел було позбавлено. Наложницю свою взяв за жону, і так її любив, що без сліз на малий час розлучитися не міг, і, багато її слухаючись, від князів терпів ганьбу, а часто й шкоду зі співчуттям. І коли б Володимир його не охороняв, то Святославичі давно б позбавили його Києва”).
4 За даними акафіста св. Варварі, третя (рахуючи нешлюбну) жона Святополка мала ім'я Варвара і була вона дочкою візантійського імператора Олексія І Комнина; в синодику Михайлівського

читати