Електронна бібліотека/Поезія
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
- Людському наступному світу...Микола Істин
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
- Поетичні новиниМикола Істин
- Настя малює не квіткуПавло Кущ
- БубликПавло Кущ
- Серцем-садом...Микола Істин
- коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
I
PONTOS AXEINOS*
При березi гори в жалобi,
снiгами лямованi хмари
всi чорнi, мов покрив на грoбi,
пiд ничи узгiр'я, як мари...
Така тут земля. А на морi...
Чайки якось хижо кигичуть,
злу радiсть я чую в тiм хорi,
мов згубу на нас вони кличуть.
Рипить корабель, стогне тяжко,
здригається, наче конає,
угору здiйчається важко,
ще важче удiл поринaє.
Маленький гурток подорожнiх
притих, не почуєш i слова,
лише по каютах порожнiх
iде якась жаска розмова.
То вiтер часами закине
з вiкoнечка снiгом-крупою
i в дверi покинутi лине,
злий холод несучи з собою.
День, вечiр, нiч, ранок - все бiле,
все тьмяне, нi темне, нi видне:
за хмарами сонце зомлiло,
вiд мiсяця мла тiльки блiдне.
Мандруємо вогким туманом
назустрiч слiпiй снiговицi...
Так линуть малим караваном
у вирiй запiзненi птицi.
[16. 1, Чорне море, попід Анатолійським берегом]
* Непривітне (негостинне) море - найдавніша грецька назва нашого Чорного моря(прим. Лесі Українки)
II У ТУМAНI
Боже! куди се я плину
сим бiловiйним туманом?
Може, я лину на безвiсть
в вогкi летючi снiги?
Може, то тiльки легенда -
край той, осяяний сонцем,
край той, куди я збиралась
болi свої вiднести?
Може, то казка знадлива -
тії смарагдовi луки,
плеск тепловодої рiчки,
злотоiскристi пiски?
Може, то вiдьма-гарячка
спогади й мрії зiбрала,
з них на вогнi мого палу
дивний зварила напiй
і пройняла менi душу
непереможним безумством
тим, що людину заводить
на бездорiжжя страшні?
Може, i в сніжних пустелях
fаtа mоrgаnа* панує,
марева срiбно-блакитнi
сiючи в бiлих снiгах?
Може, прокинуся хутко
з сеї примари-омани
десь на безлюднiм просторi
i без надiй на життя?..
(17.1. море)
* марево(лат)
III НА СТОЯНЦI
На помостi корабельнiм
розгорiлося багаття,
то матроси розпалили,
щоб закляклi руки грiти.
I крiзь мокру снiговицю
бачу я вогонь червоний,
наче сонце, що конає
у молочнiй бiлiй млi;
а навколо нього мрiють
наче тiнi чорних птахiв -
то матроси iтальянськi
посiдали у плащах.
Тi плащi в Палермi рiднiм
грiли так ретельно, щиро, -
що ж се трапилося з ними
в сторонi сiй бусурменськiй?
Пропускають зимний вiтер,
наче плетива венецькi,
кожна жилочка трiпоче...
O, зрадливiї плащi!
В густiй, бiлiй сiтцi снiгу
служка бiгає маленький,
наче рибка, що попала
необачно в клятий невод.
Се так грiється хлоп'ятко -
вiрить в кров палермiтанську,
що кружляє в нього в жилах,
бiльш, нiж в той чужий вогонь.
I не чує, як гукають
старшi: “Ти чого снуєшся?
Чи тобi немає дiла?
Що за капосне створiння! ..”
А вiд злостi та натуги
ніжна мова iтальянська
так спотворилась, мов хижих
прибережних чайок крик.
Та дарма, вiн звик до тогo,
звик до лайок і до чайок,
вiн не думає про теє,
вiн зовсiм про iнше марить:
...Ось вiн вернеться додому
i на сонцi серед площi
буде грати лепсько в паці,
а виграна все за ним!
Потiм вкупi з товариством
у гарячий порох ляже
серед вулицi, так просто,
i почне плести, плести...
Аж роти пороззявляють
Кекко, Джаннi й Паолiнo,
бо вони всьому повiрять,
тії “раки сухопутнi”.
Вже ж вiн їм накаже дива!
I про змiїв попiдводних,
I про туркiв-людожерцiв,
про Великого Могола.
А вони йому за теє
найсолодших помаранчiв
залюбки дадуть, накравши
у єпiскопа в садку...
Тут його матрос по плечах
стусонув, заклявши люто:
“А не пiдеш ти з дороги?!
От душа без покаяння!”
Поруч з iншими покiрнo
сiв малий коло багаття
i простяг, мов на молитвi,
до вогню ручки тоненькi.
Постать згорбилась легенька,
смагле личко посмутнiло,
лиш в очах перебiгають
яснi блиски вiд багаття.
Ох, коли б скорiше, хлопче,
мрії тi твої справдились,
бо й на їх позаздрить може
який-небудь злий божок...
Стоянка в мoрi проти Самсуна, 17.1
IV
МРIЇ В БУРЮ
Лежу самотна в накриттi важкому,
вiд холоду, чим можу, боронюся,
щоб не впивався в тiло пазурами,
i бурю слухаю...
Як тонко свище!
Шнурок вiд лота мов спiває пiсню.
Стерно рипить, мов голосом старечим
на бурю скаржиться, на трудну путь.
Машина бухає i стогне важко,
мов велетенськi груди в агонії...
Вже другий день блукаємо по морю,
втеряли шлях, од берега вiдбились.
Нiхто не вiдає, куди нас кинуть
свавiльнi хвилi. I здається часом,
що так судилось плавати довiку,
як мореходцям проклятим в легендi.
Закрию очi, сплю - не сплю i марю.
Здається, мовби мчу я у санках
по снiговім шляху, так швидко-швидко,
з замету на замет, з гори в долину.
Рипить снiжок, спiває полозок,
санки летять пiд бiлi намети
ялин лапатих, помiж колонади
струнких, поважних сосен, через рiки,
у сталь закованi. Шугає вiтер,
а снiжнi зорi все мені цiлують
Останні події
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
- 09.11.2024|11:29У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
- 08.11.2024|14:23Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року