Завантажити

- Які обрахунки? – хмикнула Аліна, - цим займається відділ маркетингу, а я лише розповідаю клієнтам, як їм повезло, що вони звернулися саме до нас. І повір, у мене це виходить дуже непогано. Вже за рік я каталася на чудовому "вольксвагені", який, щоправда зараз поламався. Але це не рахується, бо інакше ми б не зустрілися. А минулого року я нарешті купила собі квартиру, і вже не слухаю щоденних нотацій моєї коханої матусі.
- Зрозуміло, - тим самим невпевненим тоном сказала Валя.
Аліна витягнула сигарети й запропонувала Валі:
- Будеш?
Валя заперечно хитнула головою.
Тоді Аліна сама закурила, акуратно тримаючи сигарету в довгих наманікюрених пальцях. Після кількох затяжок, вона струсила попіл у попільничку й запитально глянула на Валю:
- А як ти? Чим займаєшся?
Це запитання заскочило Валю несподівано, хоча його і слід було сподіватися. Проблема була лише в тому, що ж розказувати? З іншого боку, хоч як Валя була рада зустрічі з давньою подругою студентських років, в якийсь момент їй стало трохи прикро. Адже скільки вона себе пам’ятає, то постійно щось вчила, читала, конспектувала, писала нікому непотрібні магістерські роботи. Аліна ж вічно прогулювала пари, весело проводячи час в інших місцях у веселих компаніях, а під час сесії перебиралася жити до Валі, щоб хоч якось перелізти в інший семестр. Тоді вона зовсім не тримала зла на свою подругу. Адже кожен з них був вільний сам вирішувати, як розпоряджатися власним життям. Однак тепер життя показало зовсім інший результат: відмінниця Валя опинилася на вулиці без роботи, а весела "гультяйка" Аліна купує собі квартиру оскільки займає доволі виску посаду в солідній фірмі. Однак ці думки пронеслися у Валиній голові протягом кількох секунд. Вона зітхнула і надпивши трохи своєї кави, почала:
- У мене все значно прозаїчніше. Коли я відмовилася вступати до аспірантури, завкафедрою сказала, що роблю дурницю, але це моя справа. А тоді спиталася мене чи не хочу я піти на роботу в аудиторську фірму. Виходити на роботу треба було негайно. У мама якраз почала прогресувати хвороба, були потрібні гроші, то ж, сама розумієш, я з радістю погодилася. І от працю, тобто працювала, в цій фірмі до сьогодні.
- Працювала, - здивувалася Аліна, - тебе що, звільнили?
Валя знову важко зітхнула:
- Ні, не звільнили. Значно гірше. Фірма збанкрутувала і тепер ми всі безробітні.
На якийсь час за столиком запала мовчанка. Здавалося, що кожна з жінок думає про своє. Аліна докурила сигарету й подивилася на Валю:
- Валюш, можна тебе щось запитати?
- Звичайно можна.
- Скажи, будь ласка, ти багато заробила в тій своїй аудиторській фірмі.
- Ну, не так щоб дуже, - дещо вагаючись почала Валя, - але зробила євроремонт в квартирі, забезпечила мамі непогане лікування. Закупили майже всю техніку для дому, але ще не виплатила кредит…
- Все ясно, - перебила її Аліна. – До фені твоя аудиторська фірма. Слухай, а ти б не пішла на роботу до мене?
- До тебе? – щиро здивувалася Валя, - але ж я нічого не розумію в дизайні інтер’єрі.
Та Аліна, здавалося, абсолютне не звернула уваги на Валині заперечення.
- Мені потрібна добра, толкова помічниця. Референт – по-науковому. Попередній референт пішла в декрет і швидше всього, вже сюди не повернеться. Робота не складна, колектив нормальний, шеф хороший і баксів 600-700 на початок я гарантую. Попередня мала 600, але в неї були лише курси економістів. А в тебе закінчена освіта, та ще й з юридичним ухилом.
Валя широкими очима дивилася на Аліну. У неї було відчуття, що їй це все сниться. Лише годину тому вона втратила роботу, і на маєш – їй пропонують вже нову, та ще із значно вищим окладом.
- Гей, Валюш, ти мене чуєш?, - злегка окликнула її Аліна.
- Чую, - хитнула головою Валя, - і не знаю як тобі дякувати. Мені справді дуже потрібна зараз робота.
- Значить вирішили. Сьогодні, мабуть, ні, - роздумувала вголос Аліна, - але завтра я точно поговорю із шефом. Але це неважливо. Шеф сам мені сказав: шукай спеціаліста і хай виходить на роботу. Отже з понеділка, для круглого обрахунку бухгалтерії, виходить на роботу. На місці я тобі все покажу.
- Але куди виходити? – поспіхом спиталася Валя, наче боячись, що Аліна передумає.
- Зараз напишу.
Аліна витягнула записник, дістала звідтам свою візитку й подала Валі, вказуючи пальцем на адресу фірми. – Це неподалік звідси, - уточнила вона для більшої ясності.
Валя, все ще не вірячи, своїй удачі. Взяла Алінину візитку й акуратно сховала її до гаманця.
- Отже в понеділок, 8.30 я тебе чекаю. Взагалі ми працюємо з дев'ятої, але перед роботою я хочу тобі все показати, - посміхнулася Аліна.
Після цих слів вона почала збиратися. Насправді Аліна намагалася приховати вираз задоволення на своєму обличчі. Адже поталанило не так Валі, як їй. Хоча Аліна й непогано справлялася зі своїми обов’язками, але чим далі, то вона більше відчувала брак

читати