
Електронна бібліотека/Казки
- так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
- СкорописСергій Жадан
- Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
- Лиця (новела)Віктор Палинський
- Золота нива (новела)Віктор Палинський
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
Жили собі якось у великому місті, недалеко одна від одної, дві подруги. Одну звали маленька „і”, а іншу – маленька „ї”.
Надумали одного літнього дня дівчатка піти у парк гуляти. А він був далеченько від їхнього будинку. Спочатку треба було їм ЇХАТИ, а тоді ще й ІТИ до нього. У парку було людно та гамірно.
- Давай, маленька „і” підемо он туди, - сказала маленька „ї” та показала на стежину, що губилась між паркових дерев.
- Гаразд, підемо.
І дівчатка повернули на тиху стежину. ІДУТЬ собі, слухають пташиний спів. Аж чують, наче хтось плаче. Пройшовши декілька кроків бачать – сидить дівчинка невеличка біля дерева, сльозами вмивається.
- Чому ти плачеш? – запитала маленька „і”.
- І як тебе звати? – слідом за нею промовила маленька „ї”.
- Моє ІМ’Я Іра. От послухайте, розкажу я вам свою ІСТОРІЮ.
- Було це ще взимку. Поїхали ми якось з мамою і татом у лісочок, що біля міста, пташок погодувати та й звірятам дещо підкинути. У ліску було дуже гарно того дня, усі дерева в ІНЕЮ, і він аж ІСКРИВСЯ відбиваючи сонце. І раптом я помітила, що на великій кучугурі снігу лежить маленький захололий від морозу ЇЖАЧОК, та уже ледь ворушиться. Як він туди потрапив? Я не знаю. ЇЖАЧКИ ж узимку сплять. Порадившись з батьками забрала я його до свого дому. Весело нам стало тоді. Я давала йому усяку ЇЖУ, навіть ІЗЮМ. А він зі мною грався у різні ІГРИ, наче жива ІГРАШКА. А навесні відвезла я його у село до бабусі. Думала, що йому там краще буде. Ой, і весело ж було! У бабусі ж ІНДИК по двору походжає. Набундючений, пихатий. Немов ІМПЕРАТОР якийсь. Усе норовив ЇЖАЧКА ущипнути. А там же колючки! Злився він від цього дуже. Та що ж зробиш коли ЇЖАЧКИ з колючками лише бувають?
А одного дня дивлюсь, щось ІКОТА у ЇЖАЧКА дуже сильна, та й не проходить. Узяли ми ЇЖАЧКА та й до лікаря, що звірят лікує відвезли. Лікар сказав, що переївся трішки наш ЇЖАЧОК і за ліском уже дуже сумує. Підлікував лікар його і понесла я з батьками його у лісок. Там і залишила. Сказала, що приходитиму у гості погратись. А потім і сама захворіла. Довго я хворіла, а коли вилікувалась побігла у той лісок. Та яке ж було моє здивування, коли на місці ліску я побачила великий супермаркет. Щойно збудований. Як же я сумувала! Де ж мій друг-ЇЖАЧОК? Куди подався? От і шукаю його тепер по усіх парках та лісках.
- Не плач, ми тобі допоможемо, - сказали дівчатка. – От маленька „і” у нас дуже добре все уміє знаходити.
Дівчинка витерла сльози і з надією подивилась на подруг.
- Ви справді допоможете?
- Так, ми спробуємо, веди нас на те місце де був лісок. Твій ЇЖАЧОК, мабуть, утік десь у найближчі кущі та й заховався там з переляку.
Але підійшовши до великого супермаркету вони побачили що ніде поблизу немає ні кущів ні дерев. Все було вирівняне та заасфальтоване, і стояло багато машин.
Знову сльози виступили на очах у Іринки.
- Ну, - сказала маленька „і”, - давайте ще по магазину пройдемось.
- Гаразд.
Зайшли вони усередину, пройшли безліч відділів з усякими цікавими речами. І от уже виходячи з магазину запримітили ще один маленький відділ. Над ним було написано „Жива природа”. Зайшли і туди. І раптом, Іра вигукнула:
- Ось він! Ось він! Мій ІЖАЧОК! Дивіться.
Маленький ІЖАЧОК сидів у куточку металевої клітки і був дуже змарнілий. Мабуть нічого не їв та сумував за домом, де його пригріли та поселили.
Дівчатка зрозуміли, що ІЖАЧКА, який не пішов з рідних місць коли починали розчищати площадку під супермаркет, зловили, і тепер продають.
Вони побігли додому, позбирали усі кишенькові гроші, склали їх і купили маленького ІЖАЧКА. Іра була дуже щаслива. Та й ІЖАЧОК повеселів. А подруги раді, що допомогли, пішли собі далі.
Останні події
- 13.10.2025|12:48«Гетьманіана Старицького»: Унікальна виставка відкриває зв´язок між Козацькою добою та сучасною боротьбою
- 13.10.2025|12:40«Крилатий Лев – 2025»: У Львові назвали найкращих авторів прозових рукописів
- 13.10.2025|12:35Завершується прийом зголошень на Премію імені Юрія Шевельова-2025
- 13.10.2025|12:2112 топових видавництв, десятки книжкових новинок та фігура-гігантка Лесі Українки: Україна вдруге на LIBER
- 11.10.2025|13:07Засновник Ukraїner Богдан Логвиненко мобілізувався до ЗСУ: "Не бути пліч-о-пліч - емоційно складніше"
- 11.10.2025|13:02Вероніка Чекалюк презентує у Відні унікальні "метафоричні карти" для спілкування за столом
- 09.10.2025|19:19Ласло Краснагоркаї — Нобелівський лауреат із літератури 2025 року
- 07.10.2025|17:37“Тисяча осяйних сонць”: бестселер про долі жінок в Афганістані вийшов українською
- 06.10.2025|15:47«Основи» готують до друку три романи Самюеля Бекета до 120-річчя автора
- 06.10.2025|15:34Стартував прийом заявок на Премію Читомо-2025 за видатні досягнення у книговиданні