Завантажити

підсиленим тим, що флорентійці підтримували добрі стосунки з заклятим ворогом Венеції - Генуєю.
«...постригся в ченці-мінорити, нарікшися отцем Альбертом». - ймовірніше усього він служив у найбільш відомому францисканському монастирі Венеції де'Фрарі.
Франціск Ассізький (1182-1226) - проповідник і поет, засновник чернечого ордену францисканців.
Монна Лізетта з роду Квірінів - рід Квіріно був одним з найдавніших у Венеції.
C. 256. міст Ріальто - на одному з найважливіших островів Венеції, ім'я якого він носить. Дім Лізетти містився саме навпроти нього, там де зараз знаходиться рибний ринок.
Оповідка третя
С. 258. Нінетта, Мадлена, Бертелпа, Фолько і Угетто - ці імена покликані відтворити провансальський колорит оповідки. С. 260. Кандія - найбільше місто Кріту
Оповідка четверта
С. 262. «Гвільєльмо Другий, король Сицилії, мав...двох дітей - сина Руджієрі та дочку Костанцію». - насправді Гвільєльмо II Добрий, король Сицилії з 1166 по 1189, син Гвільєльма І Злого, не мав дітей: Руджієрі і Костанца були його дядьком і тіткою.
Джербіно - ім'я ймовірно походить від назви островів - Isole Gerbe - за які змагалися два королівства.
голдувати - бути в васальській залежності від когось.
С. 265. «...як показано йому рукавицю, сказав, що вона тут ні до чого, бо соколів немає...» - мисливських соколів пускали на здобич з руки, захищеної рукавицею.
Оповідка п'ята
С. 266. - Сан-Джіміньяно - містечко поруч зі Сієною, що славилось своєю вовною. Цікавий історичний збіг: санджімінь-янські купці Ардінгеллі переселяються з Мессіни (де була значна колонія санджіміньянців) до Неаполя, як і брати Ізабетти.
С. 268. - «...кущ прегарних салернських васильків». - такого сорту в дійсності не існує. Однак, з 11 сортів є один, що в перекладі з арабської означає «головний, черепний». Ймовірно, він теж був відомий у Італії, і Боккаччо напряму пов'язав назву рослини із сюжетом новели.
Оповідка шоста
С. 269. Брешія - місто на півночі Італії.
мессер Негро da Понте Карраро - видозмінене від Понте Каралі, або Понкарале, брешанської родини, відомої також і у Флоренції.
С. 270. «Щоб же ніяка сила, опріч смерті, не змогла їх розлучити, молодята взяли потаємне шлюб». - Габріотто і Андреола - майже попередники славнозвісних Ромео і Джульєтти. [642]
Оповідка сьома
С. 275. Сан-Галло - церква, монастир і лікарня, що містились за однойменними воротами Флоренції.
Ладжіна - скорочено-пестливе від Аделаїда, Аделаджа. Пуччіно - скорочене від Якопо < Якопуччо < Якопуччіно.
Оповідка восьма
С. 277. Сіг'єрі - багаті флорентійські купці.
Оповідка дев'ята
С. 281. «...одного звали Гвільєм із Россільйону, а другого - Гвільєм із Кабестану. Обидва вони були... між собою великі друзі». - насправді Гвільєм із Кабестану (область у східних Піренеях) був не другом, а васалом Гвільєма із Россільйону.
Оповідка десята
С. 285. Маццео делла Монтанья - або Маттео Сельватіко, придворний лікар неаполітанського короля Роберта, якому Маццео присвятив у 1317 році велику медичну енциклопедію. Помер в поважному віці після 1342 року.
Руджієрі да Єролі (точніше, д'Аєролі, за назвою земельних володінь) - справжнє прізвище його Мелі або Меле; після довгих літ злодійства очолив загін розбійників, який «діяв» у перші роки правління королеви Джованни.
С. 286. Амальфі - містечко на узбережжі Тірренського моря поруч з Салерно.
С. 291. Унція - золота монета, що була в обігу в Неаполітанському королівстві і дорівнювала за вартістю флорентійському флорину.
ДЕНЬ П'ЯТИЙ
Оповідка перша
С. 296. Арістіпп (Галезо, Кімон), Іфігенія, Кіпсей, Пасімунд, Лісімах, Ормізд, Кассандра - грецькі імена.
«...коло прохолодної дзюркотливої криниці спала на зеленій траві дівчина-красуня...» - зустріч із сплячою красунею весною серед лісу біля криниці відповідає канону середньовічного любовного [643] роману, але одночасно символізує стан душі героя, який після пробудження красою зможе розкрити всі свої найкращі якості.
Оповідка друга
С. 304. Мартуччо Гоміто - з цим іменем не пов'язано жодних документальних свідчень, однак воно було досить розповсюдженим в ті роки в Неаполітанському королівстві. Гоміто - або Коміто означало «капітан озброєного корабля».
С. 305. Карапреза - ім'я жінки походить від назви трапансь-кої колонії, що була заснована на узбережжі Тунісу і населення якої займалось рибальством та виловом коралів.
С. 306. Цар Абдаллах - викривлене Муліабдела, ім'я могло належати одному з двох тодішніх султанів хасидської династії у Тунісі - Абу Абд Аллаху Мухамеду І (1249-77), або Абу Абд Аллаху Мухамеду II (1295-1309).
Оповідка третя
С. 308. П'єтро Боккамацца - існувало на той час дві родини Боккамаццо: Боккамаццо ді Сант'Анджело і Боккамаццо дел Кар-дінале. До першої належала Анджела, дочка Ніколао Боккамацца, можливо внучка Аньолелли, до другої - дружньої партії Орсіні, як і герой цієї оповідки - Джованні Боккамацца, призначений кардиналом, що помер у 1309 році в Авіньоні.
С. 309. «В Римі, що колись був усьому світові голова, а тепер на хвоста звівся...» - іронічне

читати