Завантажити

вважалася на виданні, а одруження відбувалось у 14-18 років.
«Тож назвемо першу Пампінеєю...» - Боккаччо дав своїм героїням імена, які визначають їхню вдачу. Так, Пампінея означає «квітуча», Ф'ямметта - «вогняна» (таке саме ім'я автор дає і своїй легендарній коханій), Філомена - «та, що любить співати», Емілія - «ласкава», Лауретта - пестливе від Лаури - коханої Пет-рарки, Неїфіла - «нова для любові», «вперше закохана» (це ім'я є також натяком на поезію нового стилю - il dolce stil nuovo - і творчість Данте), Еліза - друге ім'я вергілієвської Дідони, цариці Карфагену.
С. 38. «...своїм убранням виявляти кожному стрічному, яке велике лихо нас спіткало» - у Флоренції, на відміну від Сієни і [625] Венеції, не було прийнято закону про заборону жалобного вбрання з метою відлякування моровиці радісним і святковим виглядом городян.
С. 40. «троє молодих кавалерів» - маємо ще одне магічне число, що доповнює кількість героїв до десяти (символ довершеності), і саме по собі є символом подолання чоловічого суперництва.
«Одного звали Панфіл...» - імена юнаків також мають значення. Панфіл - цілком охоплений любов'ю, Філострат - поборений любов'ю (хоча точніше - «той хто любить боротьбу»), Діоней - шанувальник Афродіти (Діона в грецькій міфології - мати богині кохання Афродіти).
С. 41. «прибули до того місця» - мається на увазі містечко Поджо Герарді поблизу Майано, де Боккаччо мав невеликий маєток, або ж вілла Леонардо Аретіно під Ф'єзоле.
С. 42. «на все наставляю Пармена...» - імена слуг головних героїв запозичені автором із комедій Теренція і Плавта.
С. 43. «...а як виб'є третя година, будьте всі тут на місці, щоб попоїсти ще захолодки.» - у XIV столітті відлік часу робився від сходу сонця до заходу, за римським звичаєм. День розбивався на 12 годин, що згуртовувалися до чотирьох відрізків по три години кожен: третя, шоста, дев'ята, вечерня. Кожній порі року відповідав окремий розпорядок цих годин, оскільки різними були години сходу і заходу сонця.
«Помившируки по велінню королеви...» - гігієнічний захід, без якого не мислилось прийняття їжі: оскільки виделки не використовувалися, руки мили також перед тим, як перейти до наступного яства та наприкінці трапези.
«Діоней взяв лютню, а Ф'ямметта віолу...» - лютня та віола - старовинні струнні музичні інструменти.
Оповідка перша
С. 44. Сер - титул представників вільних професій. До лицарів у Флоренції зверталися з титулом мессер, до дам - мадонна або монна.
С. 45. Мушатто ді Мессер Гвідо Францезі один з братів Фран-цезі (другого звали Біччо), відомий флорентійській шахрай. Накопичив багато добра, промишляючи лихварством у Франції, [626] зумів вибитись у фінансові радники короля Філіппа Красивого, якого не раз спонукав до протизаконних дій - підробки монет, розбійних нападів на італійських купців тощо. За свою миршаву статуру Гвідо отримав прізвисько Мушатто (mouche - фр. муха).
Боніфацій - мається на увазі папа римський Боніфацій VIII (1294-1301).
Карл Безземельний - граф Валуа (1270-1325), брат французького короля Філіппа Красивого.
«такий собі сер Чеппарелло з Прато» - постать реальна, засвідчена документально. Чепперелло або Чапперелло Дієтаюті із міста Прато був одружений і мав дітей; працював, однак, не нотарем, а збирачем податків і десятин на користь Філіппа Красивого та папи Боніфація VIII. По-італійськи його ім'я, що так нагадує прізвисько, може походити від іменника серро - «поліно», «обрубок» - із додаванням зменшувального суфіксу - arello, або ж бути зменшувальним від Сіаро, деформованої форми імені Jacopo.
С. 46. Костирник - гравець у кості.
С. 47. «...кинуть його у яму, як собаку» - у ями (тобто рови, що оточували браму міста) викидали тіла самогубців, єретиків і відлучених від церкви, а також лихварів.
«Сих ломбардців собачої віри...» - ломбардцями у Франції називали всіх вихідців із Північної Італії, з Тоскани в тому числі. «Ломбардець» було синонімом слова лихвар, яке часто супроводжувалось зневажливим chien - фр. - собака.
С. 54. Парастас - заупокійна служба.
Стихар - верхній одяг церковнослужителів.
Казальниця - амвон, підвищене місце в церкві для проповідника.
С. 55. Святий Чаппеллетто - звісно, ім'я цього «святого» не фігурує в жодному переліку. Однак, у XIV столітті канонізація святих не була ще передана папській курії і виявлялась досить простим, буденним обрядом, як показує Боккаччо у своїй новелі.
Оповідка друга
С. 57. Содомлянський гріх - педерастія.
Хліби духовні - церковні посади і пов'язані з ними прибутки. [627]
C. 57. Симонія - продаж церковних володінь, посад і духовних звань.
С. 58. Клірик - служитель церкви.
Оповідка третя
С. 58. Мельхіседек - розповсюджене єврейське ім'я, що означає «цар справедливості».
Саладін - (Салах-ад-дін, він же Юсуф-аль-Малік-ан-На-сер) - єгипетський султан (1138-1193), засновник династії Аюбідів. У 1187 році оволодів Єрусалимом, що дало привід до третього хрестового походу. Славився своєю толерантністю в справах віри. В час його правління Єгипет в Європі часом називали Вавілонією.
С.

читати