Завантажити

викликати непотрібної підозри. Мов ні в чому не бувало, треба вийти на дорогу і спокійнісінько рушити додому. Може, усе й обійдеться, і їх не затягнуть у цю історію.
- Ти куди? - знову запитав Сергій. Різкі дії знайомої вивели його з роздумів.
- В міліцію! - тихо, але чітко мовила Олена.
- Куди?!
- В міліцію. Треба заявити про вбивство.
- От дурна! Ти з глузду з’їхала! - Сергій підхопився з дивану. По-перше, йому усе менше й менше подобалася вся ця історія з трупом. А по-друге, і найголовніше: як він потім пояснить своїй дружині, що він робив у робочий час на цій чортовій дачі. Адже зрозуміло, що йому доведеться бути присутнім в міліції не один раз. Що він скаже своїй половині, коли його поштову скриньку завалять повістками? Адже потрібно ж буде спочатку з’явиться на слідство, потім у суд. А якщо, чого доброго, і дружина захоче піти з ним? І взагалі, міліція його ж і візьме на підозру у скоєні вбивства! Тоді усе – прощай, сите і затишне життя, а нумо друже, залізай на нари!
Тепер уже Сергій відчайдушно ненавидів свою невдалу коханку. У ній він побачив головну причину всіх бід, що звалилися на нього.
- Нікуди ти не підеш! - він схопив дівчину за руки, не даючи їй вийти. - Ти, ідіотка! Ці там у міліції тільки і чекають на те, що ти прийдеш. Тільки з’явишся - вони відразу на тебе наручники одягнуть. У них розмова коротка: хто заявив про злочин - той і вбивця! А потім спробуй, доведи, що ти не верблюд.
Здавалося, останні слова на мить похитнули рішучість дівчини. Але вже через секунду вона знову взяла себе в руки.
- Ти усе брешеш. Я тобі не вірю! Відпусти мене зараз же, - Олена відчайдушно почала вириватися. Спочатку вона кусалася і дряпалася, а потім із усією запеклістю вп’ялася зубами Сергієві в ліве вухо. Той заволав від болю нелюдським голосом і враз втратив контроль над собою. Мов сказившись, він замахав руками і ногами кудись уперед. І бив, бив, бив!
Трохи отямився вже тільки тоді, коли біля його ніг розпласталося ще майже тепле тіло. Сергій нахилився і помацав пульс на залитій кров’ю дівочій руці. Олена була мертва.

3
Колишній однокашник Сергія зустрів його хтивою посмішкою:
- Що, так кохалися, що вона тобі в нападі пристрасті усе вухо покусала?
Сергій, забувши про травму, полапав хворе місце. Кров від укусу усе не зупинялася, але йому було наплювати.
- Слухай-но, - сказав він своєму товаришеві, - там у тебе на дачі два трупи.
- Як два? - здивувався однокашник, - повинен би бути один.
Отут уже запитально витріщився й Сергій.
- Я тебе забув попередити, - розвів руками хазяїн дачі. - У нас тут останнім часом занадилися злодії на ділянках. Всю полуницю, падлюки, цього року за нас позбирали! Ми вже думали-гадали, як би черешню зберегти, поки достигне. Вартувати цілодобово я не можу - працюю. А отут сусід підказав. Ти, каже, зроби таке опудало, під людину. І встроми йому позаду в спину сокиру. Потім поклади собі на ділянці на видне місце, біля черешні. Якщо злодії прийдуть, вони побачать мерця і злякаються. Дивись і залишать тебе і твої дерева в спокої.
Ну я так і зробив. Ще і червоної фарби налив побільше. Начебто б кров розлилася. І ти знаєш, допомогло! Он у інших усю черешню обдерли, просто з гілками і листям. А в мене усе висить, дозріває, мов на картинці. Мабуть, справді - побоюються крадії моєї ділянки й обходять стороною. Це ж вам не жарти - небіжчик під носом!
Сяючи від задоволення, однокашник Сергія раптом згадав щось і почухав потилицю:
- Слухай, а що ти там казав, що якийсь інший труп знайшовся? Дивно, звідкіля він міг узятися? Може, сусід по ділянці підкинув, з доброго серця. Га?
Сергій нічого не відповів. Тільки похмура гримаса спотворила його ще молоде обличчя.

читати