Завантажити

*
ті що люблять подивися які вони прості і красиві
делікатні як найперше ранкове світло
безтривожні як голуби

ті що люблять поглянь як багато вони віддають
і як легко усе що приходить приймають
подивися на їхні долоні повні скарбів
на їхню шкіру на їхні очі на усміх
радісний і щасливий на їхній спокій
погідний як літній вітер

ті що люблять вони як дельфіни
що вистрибують із води веселі й лагідні
розбризкуючи довкола сотні бризок
розливаючи довкола стільки світла

навчися в них дякувати за все що є і чого немає
навчися приходити довірливо й лагідно
і відходити просто

як світло увечері гасне як птах засинає
як вода що тече в землю вертається


*
засинаю при тобі дитиною тут так тихо і поруч
більше нікого немає тільки пташки й так багато
так дуже багато сонця і світла
засинаю а ти говориш що я так само безтривожна
й спокійна як трава що я прозора як річка що несе
свої води здалеку кажеш що бачиш як тілом моїм
протікають найгарніші у світі сни пропливають
як риби а тобі ніяк не вдається жодну із них зловити
кажеш що коли сплю ти уявляєш як поміж пісків
навесні розливається ніл кажеш що знаєш
як понад водами метушливо літають ластівки
й голуби як вони довго кричать як гублять пір’я
і затихають тільки із заходом сонця а мої сни все
далі як і були залишаються дуже спокійні
кажеш тоді що якби світ був такий самий простий
як мої сни ніхто би нікого ніколи в ньому не скривдив
ніхто би нікого не ранив цілуєш мене в чоло
а я усміхаюся сонно і знічено за все тобі дякую
і засинаю при тобі дитиною


*
за що ти так міцно мене любиш
чому так світло приходиш
так терпляче мене обіймаєш так міцно
мене бережеш чому говориш що я
твій малий найкоштовніший
найцінніший у світі діамант
я ж нічого я справді зовсім нічого не маю
ні шкіри білішої за найбіліший сніг
ні сліз прозоріших за найпрозоріші перли
ні радості над радостями ні усміху
яким усміхаються діти ні ходи
простої і легкої ні кроків тихих і добрих
тільки сльозу що тече щокою спокійно і терпко
і серце що не вміє стати для тебе всім
і шкельце мале в кулакові що ранить до крові
коли так світло і просто приходиш
коли говориш ласкаво що я
твій малий улюблений діамант


*
чи ти мене любиш однаково коли розрізаю соковиті й пахучі дині й вони
розбризкуються соком по столу і по стінах і декілька крапель навіть
потрапляють на віконне скло або інакше коли я надкушую великі соковиті
й солодкі яблука і коли ми їмо полуниці й ти спостерігаєш як відриваю
від червоних ягід зелені хвостики і коли вибігши на вулицю
потрапляю просто під колеса велосипеда як тоді у дитинстві
й навіть коли тепер так само як і майже двадцять років тому
на тілі не залишається ні синців ні подряпин а тільки правою рукою
трохи нижче від ліктя тече полуничний сік а ти спочатку думаєш
що то кров чи ти завжди однаково мене любиш

і коли розливаєш на мене свій чай і тобі так незручно так неприємно і так
страшно що під одягом шкіра йде пухирцями і коли ти говориш до мене
і коли мовчиш і коли боїшся що я вмію читати твої думки від початку
до кінця й від кінця до початку і коли мій подих пахне хлібом і сіллю
чи ти мене любиш так само коли пучки пальців пахнуть найдешевшим
тютюном і деревом люльки чи ти й тоді мене любиш однаково чи любиш
коли я є і коли немає хоча скажи мені де я коли ти мене не бачиш якщо вже й ти
перестаєш мене бачити тоді я не можу бути тоді я не можу нахилятися
до гірки динь майже притулятися обличчям тоді я не можу вибирати
найсолодшу тоді я не вмію розтинати її волосиною або просто поглядом
на дві половинки тоді навіть сік просто стікає пальцями

чи ти мене любив би якби я була долькою цитрини донькою президента
дівчинкою-дюймовочкою продавцем овочів листям тропічних дерев
зерням горіха рубрикою новин найгіршим баченим у житті рекламним роликом

і коли мене не було би ніде чи в твоїй пам’яті стало би місця зберегти наші
яскраві літні дні повні достиглих динь соковитих полуниць і листонош
які так нам заздрили проїжджаючи нашою вулицею на своїх старих
велосипедах розсікаючи калюжі колесами мов кораблі видзвонюючи своїми
дзвінками ніби перегукуючись мовою якої ми з тобою не знали коли я їх
пригадуватиму чи ти мене любиш однаково як і тоді коли я думаю про тебе

назви мене дівчинкою що не має імені й голосу а тільки багато музики
такої як найглибша туга й найбільша радість як світло якому треба так багато часу
аби прилетіти від тебе до мене від тебе до тебе від мене до неба і коли ним
бавитимуться ангели скажи чи ти мене любиш завжди однаково


*
ти дивуєшся що мої руки та й зрештою вся шкіра пахне яблуками це й справді
якось дуже дивно принаймні ти так говориш я теж це відчуваю але кажу тобі
що немає чого дивуватися Бог щось відбирає і щось натомість додає так стається
фактично завжди ти ж знаєш що коли я нервую коли я багато нервую з мене
починає осипатися волосся як листя із дерева хіба ти цього не помітив хіба не
зауважив що я щоночі коли ти засинаєш відклеюю із твого тіла

читати