Завантажити

любити
консервовані персики і не може не любити довгоногих фламінго
ти чуєш як я намагаюся говорити з Богом бачиш як часом ми йдемо
удвох до кав’ярні сідаємо біля вікна я знаю ти заходиш у крамницю
по той бік вулиці або спиняєшся біля газетного кіоску купуєш
ранкову газету й ніби читаєш останні новини а насправді
вивчаєш як я усміхаюся дивлячись йому в обличчя або як він
обіймає мене за плечі коли ми виходимо надвір і він наостанок
цілує мене в чоло каже гарного тобі дня моя дитино він говорить
що завжди називатиме мене дитиною навіть коли мені буде за вісімдесят
і коли може навіть і не залишиться поруч нікого хто міг би називати
мене на ти він усе одно називатиме мене дитиною ти бачиш як я
радію коли мені вдається ця розмова переказую своїм сестрам
десь увечері за чаєм від Бога вітання або пишу їм листи коли вони
далеко від мене ти бачиш як я сумую як починаю тужити коли він
довго не приходить ти тоді говориш що він не може приходити
завжди коли мені би цього хотілося ти запитуєш чому я часом
можу бути дуже весела а часом потребую так багато мовчати ти питаєш
чому мені так тяжко до тебе говорити послухай як складно мені
говорити з Богом а я ж його знаю вже так багато років а втім досі
не певна ні щодо його віку ні щодо імені я знаю тебе так мало
що певно було би майже абсурдно вже навчитися до тебе говорити
ліпше ніж до Бога котрому досі доводиться вчити мене так багато речей
так терпляче підтримувати мене за лікоть коли я послизаюся на бруківці
в своєму й у чужих містах і котрий ніколи ні в чому мені не докоряє
Бог довгоногих фламінго і продавців консервованих персиків


13 (48)
як немовлята торкаються руками повітря води і неба як зачіпають долоньками
мій одяг як залишають оксамитовий доторк пальчиків до моєї шкіри хотіла би
обійняти тебе мій Боже хотіла би бути одним із твоїх улюблених немовлят
вчитися ходити тримаючися за твою руку спотикатися волочити по землі черевичками
коли ти ідеш трохи швидше ніж я навчилася переставляти ноги коли вони
ще нетривкі і коли ти прискорюєш крок я висну на твоїй руці я майже лечу
розтинаючи повітря розганяючи голубів своїм летом і уявляючи що світ
це гарна барвиста карусель з якої запам’ятаю кольорові стрічки срібні дзвіночки
твої долоні і свій сміх Боже коли ми злітаємо майже в самісіньке небо з дерев’яного
карусельного поні і коли проводжу пальцями навпомацки по твоєму чолі
просячи щоби вони не зустріли жодної зморшки і вони їх не відчувають тільки
не знаю чому може тому що ти їх і справді не маєш а може вони просто ще
не навчилися відчувати на дотик який ти є і коли обіймаю тебе і коли засинаю
в тебе на грудях ще тільки встигаю подумати що хочу аби цей поні ніколи
не зупинявся


22 (66)
дякую що можу бути сьогодні дякуючи що нині я є так просто і легко дякую
що усміхаюся дякую що вештаюся весь день містом і що сьогодні так тепло що тільки
зранку було трохи похмуро а вдень і ввечері світить сонце дякую що це сонце такого гарного кольору це тільки ти міг його таким придумати дякую що довкола мене
сьогодні так багато світла і навіть коли йду вулицею незнайомий чоловік каже мені
дівчинко над вами світиться німб дякую що ці вулиці такі широкі і теплі і що вечір
настає так неквапно і що я нікуди не поспішаю тільки встигнути купити на базарі
винограду мені хочеться встигнути купити зеленого і майже прозорого винограду
і я встигаю і перекочую в пальцях прохолодні й вологі ягоди дякую що бачу в темряві
і дякую що коли йду додому проходжу повз величезне вогнище його хтось розклав
край дороги спалюючи якийсь непотріб але від того вогонь не стає менш красивим
від того власне що це непотріб і на це багаття можна так нескінченно дивитися
дякую за всі досвіди навіть і за прикрі бо якщо вони мені випали значить навіщось
були потрібні дякую за те що деколи вмію любити і забувати те що не варто
тримати в пам’яті і пам’ятати те що не варто забути дякую що в мене сьогодні
нічого не болить ні очі ні серце ні груди дякую що є люди які мене люблять
і люди яких можу любити дякую що часом комусь теплішає від мого приходу
і що хтось чекає моїх листів або просто тішиться їх отримуючи дякую що є
так багато доріг якими можна піти і на кожній із них тебе зустріти
дякую що є зима весна літо і осінь і люди з різними кольорами шкіри
й із різними усмішками і з різними очима дякую Боже що сьогодні так легко
з тобою говорю і дякую що живу сьогодні так тобі дякуючи


23 (70)
мені подобається що риби плавають головою вбік і навіть коли вони вистрибують
із води й починають ходити головою вбік мені теж дуже подобається
подобається що вони не запитують ні в кого дозволу чи їм справді можна так ходити
подобається коли ніхто ні в кого нічого не запитує мені подобається
коли щоби починати говорити не треба ставити жодних запитань бо запитувати
часом значить обтяжувати часом набридати часом відволікати часом засмучувати
засмічувати відрубувати рибам голови мені не подобається коли рибам відрубують
голови тобі напевно це теж не

читати