Завантажити

покриють голови,
і долоні у Бога стомляться –
обіймати таких оголених,
ніби з пуп’янки, наче здалеку,
подорожники руту м’ятимуть...
Біль у серці нічим не здавлений,
бо до серпня – ще небагато,
бо до серпня – чотири сходинки,
і на кожній – солодкі ґудзики.
Дочекайся його приходу,
як спасіння
свого
ілюзію.





* * *
по трамвайних лініях-коліях
по долонях
що під рукавичками
упізнай
як вона божеволіє
промінявши
тебе
на
вічність
і відчуй
як холодні пальці
стискають
її помітність
як на кожній хвилинці
гойдаються
ново-
народжені
міти...




* * *
Подарував вітрила –
вітру не стало.
Подарував човна –
висохло море.
І лише крила
не наважився
подарувати.








* * *

перейдеш битий шлях убрід
і зоставиш тінь
потойбіч
усупереч
забобонам
я зупинене серце до ніг жбурляю
тобі
як собаці жбурляють
шматок
від крові солоний

обома руками
схопи і не відпускай
як невічний свій день
як останній свій шанс
як жінку
над прозорістю часу
прозрієш хоч ти
нехай
бодай на одну хвилинку

перейдеш – іще б пак –
найрозбитіший в небі шлях
найжертовнішу зірку пригорнеш
до моїх вікон
я кричатиму
так
як кричить від болю земля
вивергаючи чоловіка

перейдуть і ті інші
але ж вони крадькома
не покажуть облич
їхні очі змішаються з пилом

у розгорненій книзі
стількох сторінок нема
на тутешній землі
такі
глибокі могили




* * *

по тілу – мов злодії - нишпорять руки-чорти
забаганки твої – забагато вина і винних
за усіх через кого могла б сюди не прийти
цілую тебе –
наче Бог виціловував глину

що стривоженим нам
коли кожен бере чуже
коли вже не боятися бути обабіч світу
я цілую тебе –
береженого біс вбереже –
вириваючи з коренем
всі заборонені міти

увійди й розчини – так як кров розчиняє вино
як під слиною гинуть тягучі фруктові цукати
простріли і здійми над жахливим – до холоду –
сном –
за усіх
через кого
позбавлена права літати





ЛАГУЗ

1
це потоки були а власне потоки були в нікуди
казали: за вуса посмикай місяць – хай стане повним
сповідаюся і – розцяцькованою полудою –
мої очі вихлюпують небо чуже назовні

але що ж тут поробиш звичайним земним поклоном
коли вже перекреслено всуціль
навіть суть математики:
сто адамових ребер на сотню євиних лон…

за потоками кажуть не встигнеш –
щоб обігнати…


2
водою змивало усе навіть небо водою змивало
кожна зупинка в дорозі була рівнозначна втраті
за потоками вже не встигнеш –
кроки твої кричали
за потоками най-
ріднішого
не
забрати
заборона води і шаленість води впереміж
не лякайся пливи до потопу іще не скоро
за потоками кажуть кожен іде окремо
але потім
потоки впадають
в єдине море
що тобі витікати звідси отак зарано
що тобі забувати свою неземну природу
ти пливи-допливи до тієї межі до грані
за якою хочеться
тільки
у тиху воду…


3
витісняють нас тихі витоки
не витримуємо – ось-ось…
течія – це безглузда витівка
якої ще боїмось
тільки шалу – не позичати
(за потоками – за-
несе)
скоріше б знайти початок
аби скінчилося все…




* * *

До наступного зойку і спалаху,
до жертовності самоспалення,
до хвилин, за якими - марево,
до затемнення,
до затьмарення,
до межі (за межею - зречення),
до закінчення слів і речень,
до приземлення,
до призначення,
до повернення,
ДО ПОБАЧЕННЯ.

читати