Завантажити

Я люблю підходити до вікна і дивитися вниз з третього поверху. Бо навпроти – кав’ярня. В ній заборонено курити. Каву ж п’ють, як відомо, з цигаркою. До того ж на вулиці стогне весна. І чи то я стаю просвітленим, що чую усі слова далеких від мене істот з біленькими паруючими чашками в руках і знаю всі їхні душевні порухи, чи то мною починає опікатися богиня-фантазія…

Люблю дивитися з вікна о 12-й, бо в цей час п’є каву молодик із довгим, зачесаним назад волоссям, із затьмареним, нетутешнім поглядом удалечінь (себто – у небо, бо в місті єдина далечінь – це небо). Смачна затяжка цигаркою, сьорбок кавою - і істина в усій її багатоликості, квінтесенція життя в усіх його проявах відкриваються перед ним, немов перед Буддою. І не треба йти схимником у скелі, як Іван Вишенський. І не треба вештатися всіма усюдами України, як те робив Сковорода.

- O tempora! – подумав молодик. – Ви зупинилися. Вас навіть не існує. Та й не існувало ніколи. О mores! Ви зникли разом із tempora*. Та й вас, примарних, не було, - ще одна затяжка і ще один сьорбок кавою. – Куди летиш ти, скажений, із текою під пахвою та з клопотом на обличчі? Sister, viator**! Кави й на тебе вистачить. І навіть цукру. Це великий поступ нашого ладу. Це справжнє щастя. Але яка трагедія, що ілюзій вистачає здебільшого на всіх. І найбільші ілюзії – це часи і звичаї.

- Ma cher***! – до брюнетки, яка невідомо звідки взялася коло нього. – Які божественні в тебе сьогодні панчохи! Ти не від мадам Дюкле щойно? Дай я за це тебе поцьомаю. Ось так! Я зрозумів, що таке життя лише зараз. Життя – це дві подвійні половинки, приправлені тютюновим ароматом, - і більше нічого.

- Оh, Mike! My tender boy… I want you****! – зітхнула брюнетка.

Майкл туманним поглядом дивився на її губи, точніше – на “Davidoff”*****, затиснутий у їх куточку. А ще точніше – на довгу трубочку попелу, який тримався на цигарці і, на диво, не падав.

- Як і ми в цьому житті ще поки тримаємося, - подумав Майкл. – Себто не як ми, а як отой, з текою. Ми – це частина невипаленої цигарки. Але ж і нас урешті-решт випалює фатум. Зате ми обертаємося на дим, на запашний дим… на відміну від мертвого попелу. “Дым поднимается вверх – и, значит, я прав”, - процитував Майкл оракула Боба.

А потім уголос (до брюнетки): “Но пепел твоих сигарет – это пепел империй. Это может случиться с тобой”.

Брюнетка здригнулася від цих слів.

Аж раптом заграв жалобний марш. Усі ті, котрі пили каву, вийшли зі стану нірвани і, немов струменем, їхні погляди спрямовані були на труну.

- Oh life, how magical you are******! – вигукнув Майкл, перевівши погляд з мерця на синю далечінь. І стиха додав: “Ave Caeser, morituri te salutant!”*******

Йому чомусь не сподобалося в цих словах “на страту”, і він завбачливо скоригував їх: “на каву роковані”.

Я зачинив вікно – стало холодно, і я раптом забув, яке сьогодні число – 2 квітня чи 32-е.

-----------------------

* Часи, звички (лат.)

** Зупинися, мандрівнику! (лат.)

*** Моя люба (франц.)

**** Майкле, мій ніжний хлопчику, я тебе хочу (англ.)

***** Назва цигарок (англ.)

****** О життя, яке ти чарівне! (англ.)

******* Живи, Цезаре, на страту роковані тебе вітають! (лат.)

читати