
Електронна бібліотека/Проза
- Особняк на Зеленій, 77 (новела)Віктор Палинський
- Зустрічі та прощання (новела)Віктор Палинський
- Зоряна каруселя (новела)Віктор Палинський
- Людина дощу (новела)Віктор Палинський
- Поезіє вседобра не мовчи...Микола Істин
- Війна 2022Микола Істин
- Дивовижа в купальні (новела)Віктор Палинський
- Новий день поезії йде…Микола Істин
- Доля людства нині бродить в УкраїніІгор Павлюк
- Тривоги Юлії (новела)Віктор Палинський
- Єдиноріг (новела)Віктор Палинський
- ПаличкаВіктор Палинський
- Стефанові турботиВіктор Палинський
- За зореюАлла Рогашко
- «Провидець», уривок з роману (видавництво «Український пріоритет», 2021р.)Алла Рогашко
- Вірші (З майбутньої книги «Поетичні прогресії кохання»)Микола Істин
- Екзистенційне (Новелета)Віктор Палинський
- ВіршіПетро Коробчук
- А ось зима цього року, робить дерева тьмяними...Сергій Жадан
- І хай буде знаком наближення...Сергій Жадан
- Але згадати потім ріки ці...Сергій Жадан
- ПрибулецьВіктор Палинський
- СантаВіктор Палинський
- Це не сніг...Сергій Пантюк
- Розумієш, дельфін такий же хижак...Артем Полежака
- Це буде вимовлено колись уперше...Сергій Жадан
- Великі малі зустрічіВіктор Палинський
- Навчатись відчувати...Григорій Штонь
- В термітниках великих міст...Григорій Штонь
- Хльости і шерех потопельних вод...Григорій Штонь
- Квартирою снують струмки надвірної жаріні...Григорій Штонь
- Мене хтось мстиво попередив...Григорій Штонь
- Зле чуєшся, коли...Григорій Штонь
Я люблю підходити до вікна і дивитися вниз з третього поверху. Бо навпроти – кав’ярня. В ній заборонено курити. Каву ж п’ють, як відомо, з цигаркою. До того ж на вулиці стогне весна. І чи то я стаю просвітленим, що чую усі слова далеких від мене істот з біленькими паруючими чашками в руках і знаю всі їхні душевні порухи, чи то мною починає опікатися богиня-фантазія…
Люблю дивитися з вікна о 12-й, бо в цей час п’є каву молодик із довгим, зачесаним назад волоссям, із затьмареним, нетутешнім поглядом удалечінь (себто – у небо, бо в місті єдина далечінь – це небо). Смачна затяжка цигаркою, сьорбок кавою - і істина в усій її багатоликості, квінтесенція життя в усіх його проявах відкриваються перед ним, немов перед Буддою. І не треба йти схимником у скелі, як Іван Вишенський. І не треба вештатися всіма усюдами України, як те робив Сковорода.
- O tempora! – подумав молодик. – Ви зупинилися. Вас навіть не існує. Та й не існувало ніколи. О mores! Ви зникли разом із tempora*. Та й вас, примарних, не було, - ще одна затяжка і ще один сьорбок кавою. – Куди летиш ти, скажений, із текою під пахвою та з клопотом на обличчі? Sister, viator**! Кави й на тебе вистачить. І навіть цукру. Це великий поступ нашого ладу. Це справжнє щастя. Але яка трагедія, що ілюзій вистачає здебільшого на всіх. І найбільші ілюзії – це часи і звичаї.
- Ma cher***! – до брюнетки, яка невідомо звідки взялася коло нього. – Які божественні в тебе сьогодні панчохи! Ти не від мадам Дюкле щойно? Дай я за це тебе поцьомаю. Ось так! Я зрозумів, що таке життя лише зараз. Життя – це дві подвійні половинки, приправлені тютюновим ароматом, - і більше нічого.
- Оh, Mike! My tender boy… I want you****! – зітхнула брюнетка.
Майкл туманним поглядом дивився на її губи, точніше – на “Davidoff”*****, затиснутий у їх куточку. А ще точніше – на довгу трубочку попелу, який тримався на цигарці і, на диво, не падав.
- Як і ми в цьому житті ще поки тримаємося, - подумав Майкл. – Себто не як ми, а як отой, з текою. Ми – це частина невипаленої цигарки. Але ж і нас урешті-решт випалює фатум. Зате ми обертаємося на дим, на запашний дим… на відміну від мертвого попелу. “Дым поднимается вверх – и, значит, я прав”, - процитував Майкл оракула Боба.
А потім уголос (до брюнетки): “Но пепел твоих сигарет – это пепел империй. Это может случиться с тобой”.
Брюнетка здригнулася від цих слів.
Аж раптом заграв жалобний марш. Усі ті, котрі пили каву, вийшли зі стану нірвани і, немов струменем, їхні погляди спрямовані були на труну.
- Oh life, how magical you are******! – вигукнув Майкл, перевівши погляд з мерця на синю далечінь. І стиха додав: “Ave Caeser, morituri te salutant!”*******
Йому чомусь не сподобалося в цих словах “на страту”, і він завбачливо скоригував їх: “на каву роковані”.
Я зачинив вікно – стало холодно, і я раптом забув, яке сьогодні число – 2 квітня чи 32-е.
-----------------------
* Часи, звички (лат.)
** Зупинися, мандрівнику! (лат.)
*** Моя люба (франц.)
**** Майкле, мій ніжний хлопчику, я тебе хочу (англ.)
***** Назва цигарок (англ.)
****** О життя, яке ти чарівне! (англ.)
******* Живи, Цезаре, на страту роковані тебе вітають! (лат.)
Останні події
- 15.08.2022|15:50У видавництві #книголав вийшла книга-мандрівка "Незалежні"
- 12.08.2022|16:34Померла Дарія Гусяк
- 12.08.2022|14:03Збірку споминів про останнього онука Івана Франка презентували у Києві
- 12.08.2022|13:30«Україна не вмирає!»: у новій пісні «Хвилями» гурт T.HUTSULS оспівав емоції війни
- 12.08.2022|13:29ХІІІ Meridian Czernowitz об’єднає учасників із 5-ти країн
- 10.08.2022|17:11Під час ХІІІ Meridian Czernowitz 2022 волонтери-письменники збиратимуть гроші на потреби ЗСУ
- 10.08.2022|17:05У Meridian Czernowitz виходить нова збірка віршів Катерини Калитко
- 05.08.2022|14:08«Видавництво 21» оголошує видання нової книги «Знаки» та збір коштів для підтримки ЗСУ
- 05.08.2022|12:06“Інтелектуальні вечори у просторі ПЕН”: лекція Тараса Лютого
- 05.08.2022|12:01У видавництві #книголав вийде новий роман Ірени Карпи