Електронна бібліотека/Проза

Особняк на Зеленій, 77 (новела)Віктор Палинський
Зустрічі та прощання (новела)Віктор Палинський
Зоряна каруселя (новела)Віктор Палинський
Людина дощу (новела)Віктор Палинський
Поезіє вседобра не мовчи...Микола Істин
Війна 2022Микола Істин
Дивовижа в купальні (новела)Віктор Палинський
Новий день поезії йде…Микола Істин
Доля людства нині бродить в УкраїніІгор Павлюк
Тривоги Юлії (новела)Віктор Палинський
Єдиноріг (новела)Віктор Палинський
ПаличкаВіктор Палинський
Стефанові турботиВіктор Палинський
За зореюАлла Рогашко
«Провидець», уривок з роману (видавництво «Український пріоритет», 2021р.)Алла Рогашко
Вірші (З майбутньої книги «Поетичні прогресії кохання»)Микола Істин
Екзистенційне (Новелета)Віктор Палинський
ВіршіПетро Коробчук
А ось зима цього року, робить дерева тьмяними...Сергій Жадан
І хай буде знаком наближення...Сергій Жадан
Але згадати потім ріки ці...Сергій Жадан
ПрибулецьВіктор Палинський
СантаВіктор Палинський
Це не сніг...Сергій Пантюк
Розумієш, дельфін такий же хижак...Артем Полежака
Це буде вимовлено колись уперше...Сергій Жадан
Великі малі зустрічіВіктор Палинський
Навчатись відчувати...Григорій Штонь
В термітниках великих міст...Григорій Штонь
Хльости і шерех потопельних вод...Григорій Штонь
Квартирою снують струмки надвірної жаріні...Григорій Штонь
Мене хтось мстиво попередив...Григорій Штонь
Зле чуєшся, коли...Григорій Штонь
Завантажити

Я люблю підходити до вікна і дивитися вниз з третього поверху. Бо навпроти – кав’ярня. В ній заборонено курити. Каву ж п’ють, як відомо, з цигаркою. До того ж на вулиці стогне весна. І чи то я стаю просвітленим, що чую усі слова далеких від мене істот з біленькими паруючими чашками в руках і знаю всі їхні душевні порухи, чи то мною починає опікатися богиня-фантазія…

Люблю дивитися з вікна о 12-й, бо в цей час п’є каву молодик із довгим, зачесаним назад волоссям, із затьмареним, нетутешнім поглядом удалечінь (себто – у небо, бо в місті єдина далечінь – це небо). Смачна затяжка цигаркою, сьорбок кавою - і істина в усій її багатоликості, квінтесенція життя в усіх його проявах відкриваються перед ним, немов перед Буддою. І не треба йти схимником у скелі, як Іван Вишенський. І не треба вештатися всіма усюдами України, як те робив Сковорода.

- O tempora! – подумав молодик. – Ви зупинилися. Вас навіть не існує. Та й не існувало ніколи. О mores! Ви зникли разом із tempora*. Та й вас, примарних, не було, - ще одна затяжка і ще один сьорбок кавою. – Куди летиш ти, скажений, із текою під пахвою та з клопотом на обличчі? Sister, viator**! Кави й на тебе вистачить. І навіть цукру. Це великий поступ нашого ладу. Це справжнє щастя. Але яка трагедія, що ілюзій вистачає здебільшого на всіх. І найбільші ілюзії – це часи і звичаї.

- Ma cher***! – до брюнетки, яка невідомо звідки взялася коло нього. – Які божественні в тебе сьогодні панчохи! Ти не від мадам Дюкле щойно? Дай я за це тебе поцьомаю. Ось так! Я зрозумів, що таке життя лише зараз. Життя – це дві подвійні половинки, приправлені тютюновим ароматом, - і більше нічого.

- Оh, Mike! My tender boy… I want you****! – зітхнула брюнетка.

Майкл туманним поглядом дивився на її губи, точніше – на “Davidoff”*****, затиснутий у їх куточку. А ще точніше – на довгу трубочку попелу, який тримався на цигарці і, на диво, не падав.

- Як і ми в цьому житті ще поки тримаємося, - подумав Майкл. – Себто не як ми, а як отой, з текою. Ми – це частина невипаленої цигарки. Але ж і нас урешті-решт випалює фатум. Зате ми обертаємося на дим, на запашний дим… на відміну від мертвого попелу. “Дым поднимается вверх – и, значит, я прав”, - процитував Майкл оракула Боба.

А потім уголос (до брюнетки): “Но пепел твоих сигарет – это пепел империй. Это может случиться с тобой”.

Брюнетка здригнулася від цих слів.

Аж раптом заграв жалобний марш. Усі ті, котрі пили каву, вийшли зі стану нірвани і, немов струменем, їхні погляди спрямовані були на труну.

- Oh life, how magical you are******! – вигукнув Майкл, перевівши погляд з мерця на синю далечінь. І стиха додав: “Ave Caeser, morituri te salutant!”*******

Йому чомусь не сподобалося в цих словах “на страту”, і він завбачливо скоригував їх: “на каву роковані”.

Я зачинив вікно – стало холодно, і я раптом забув, яке сьогодні число – 2 квітня чи 32-е.

 

-----------------------

* Часи, звички (лат.)

** Зупинися, мандрівнику! (лат.)

*** Моя люба (франц.)

**** Майкле, мій ніжний хлопчику, я тебе хочу (англ.)

***** Назва цигарок (англ.)

****** О життя, яке ти чарівне! (англ.)

******* Живи, Цезаре, на страту роковані тебе вітають! (лат.)



Партнери