Завантажити

Міліція і тут безсила! – Валентина Ярова явно торжествувала.
- Ти думаєш, - перейшов на обережний шепіт підполковник, - у нас цих інородців дуже люблять?
- Значить, у міліції процвітає расова нетерпимість? – насторожилася журналістка, і переляканий Недоля легенько ляснув себе по губах – не стримався, чор-рт!
- Ми відволікаємося, - спішно поміняв він небезпечну тему. – Ти ж сама бачиш, до чого приводять подібні неузгоджені публікації. Соціальна напруга в суспільстві зростає, знайомий тобі такий вираз? Ви серйозно – або згортайте ці публікації, або давайте діяти разом, або…
- Або ловіть чорного маніяка і давайте нам ексклюзивний коментар! – відрубала Валентина і дала зрозуміти – розмова на цьому скінчилася.
Поклавши слухавку, підполковник Недоля замислився над останніми словами журналістки. «Або ловіть… Або ловіть… Ловіть… Давайте ексклюзив…». У цьому щось є. Все ж таки він не дарма підполковник.
Зачинившись у кабінеті та вимкнувши всі телефони, Недоля близько години думав, міркував, малював різні схеми, а потім спалив помальовані папірці і, ввімкнувши телефон, набрав номер начальника МУВС.

4.
Через два дні свіжий номер «Газети по-міському» кричав заголовком:

«Чорний маніяк виявився білим!»

Далі йшов такий текст:

«Учора вночі в результаті сплановано міліцейської операції було, нарешті, затримано злочинця, який тероризував Троєщину протягом останнього тижня. Нагадаю, що йдеться про так званого Чорного маніяка: чоловіка з чорним кольором обличчя. Так описували свого нападника всі жертви – і майже не помилилися. Виявляється, затриманий, вісімнадцятирічний Микола С., надягав на голову чорну жіночу панчоху для маскараду. Тепер цей «актор» разом із своїм «маскарадним костюмом» знаходиться в слідчому ізоляторі. Подробиці міліцейської операції, а також пояснення, хто такий Микола С. і для чого він це робив, читайте у найближчих випусках «Газети…».

Підпис – Валентина Ярова.
Тепер підполковник Недоля охоче давав всім бажаючим однотипні коментарі про успіхи міліції. При потребі міг навіть показати і самого затриманого. Троєщинські колеги оперативно знайшли серед постійних клієнтів відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків зашуганого дрібного наркодилера, який готовий хоч убивство Кеннеді на себе взяти, аби відпустили. Його пообіцяли відпустити, тільки з умовою: наркотою більше не займається і їде з Києва надовго. Так надовго, аж поки людиною не стане. Коля погодився йти в армію контрактником, і такий розклад усіх влаштовував.
Хоч один мужиком стане, втішено подумав підполковник Недоля. А решта… Нехай все та всі заспокояться. На цю маленьку брехню він уже отримав як «добро», так і індульгенцію. Нехай «їхнє джерело в МВС» лікті собі кусає…

5.
- Хочеш правду?
- А як же! А ти хочеш ще коньячку?
- А як же!
Супутник Валентини Ярової не любив міліцейської форми. Волів на людях частіше бувати в цивільному. Ніколи не скажеш, що відома журналістка сидить в тихому затишному кафе і п’є коньяк у компанії капітана міліції.
- Я думала, Ігоре, що ти мені брешеш. До вчорашнього дня думала. Ні, брехня була суперовою, все одно ніхто ніколи ні до чого не докопається. У вас же в ментові кругова порука. Ну а я маю своє джерело в МВС і свій ексклюзивчик. Але цього маніяка таки спіймали! Через прес-службу офіційно підтвердили!
- Тепер ти переконалася, що не всі менти – тупі і я чогось вартий?
- Як джерело інформації ти безцінний, Ігорку!
- А як супутник по життю?
- Ти це все ж таки серйозно?
Валя давно подобалася Ігорю. З тих пір, коли вони були ще не журналісткою і міліціонером, а однокласниками. Королева класу, королева школи, вона крутила пацанами, як хотіла. Правда, умова в неї завжди була одна: чоловік мусить бути їй чимось корисним. А яка користь із бідного мента?
Користь є, посміхнувся Ігор. Тепер ця горда красуня залежить від нього. Він – її джерело в МВС, її зіркові години, її гучне ім’я. Ну а те, що фантазія в нього ще працює – так у цьому Ігор і сам переконався.
Вона повірила в Чорного Маніяка, бо хотіла в нього повірити. Довести, що його нема, ніхто не зможе. Простіше довести, що він є.
Що, до речі, і сталося.
В кафе грала музика. І хоча всі відвідувачі сиділи за столиками, капітан міліції галантно запросив журналістку провідного видання на повільний танець.

2008, січень

читати