Електронна бібліотека/Поезія

"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Завантажити

По желтому идти, без севера и юга,
И без порога -
Так себе, идти.
И так дышать – вне глубины, объема
И частоты.
Вот так себе дышать.
И, за угол свернув, увидеть синий,
Огромный синий столб до облаков.
И так ему ничуть не удивиться,
Что погрузиться внутрь его рукой.
На синюю ладонь смотреть спокойно.
Вперед пройти на два шага, на три
И развернуться.

Так вот посмотри
На желтое снаружи,
Живя у синего внутри.

Там волки ждут автобуса, немые
все вдаль глядят. Им бы пешком -
они стоят, стоят,
Как пригвожденные (а может, правда,
Подошвы их прибиты, как к кресту,
И так они несут
На странных пятках
Огромный круглый груз несут)
Там птичка мелкая летит
Все выше-выше
Ей зернышки клевать – она летит.
В итоге по орбите
Как будто камешек,
Безвременно кружит.
Там звук, там свет, там радости тактильные,
Зимой там запах вод, а летом - роз
А ты, ну что стоишь ты в синем
Столбе, как заново пророс?

(Стоят люди, с запрокинутыми головами,
Устремленными вверх носами –
Бессчетное количество голов)

Не можешь цвет ни взять, ни удержать,
А там, смотри, опять
Почти декабрь, и скоро рухнет снег.

(Люди стоят, с устремленными головами,
Поднятыми руками)

Ну, что стоишь, слепой, как человек,
Как птичка, невесомый. Смотришь вверх,
Где перспективу зреньем не объять.

(Люди стоят, с поднятыми руками,
синеющими зрачками,
распахнутыми глазами)

Вот так стоят: не могут не стоять.

2008

 



Партнери