Завантажити

бігти...
"Біжи, Лоло, біжи!"
Від чорного, від білого, від нього, врешті-решт, від себе, як це не банально звучить.
На фініші зустріне щастя.
Думаєш, зустріне?..

XVIII
А в іншому сні до мене несподівано прийшов Макс. Постукав у вікно, всміхнувся своєю ріккімартінською усмішкою і заспівав російський романс.
- Не викидай наших фоток, - попросив наостанок.
- Але з часом на них з'являться жовті плями, і майже неможливо буде розпізнати риси облич.
- Знаю.
- Ми забудемо одне одного.
- Ні. Пам'ять не допустить цього.

XIX
... З досадою жмакаєш сторінку. Бачиш, тобі вже огидно читати.
А мені з цим жити.
Твоя улюблена фраза:
- Тобі місце в психушці. Там ти зустрінеш таких же схиблених, як і сама. А потім підлікуєшся, перестанеш писати мудню, і я зрозумію, що ти змінилася на краще.

ХХ
Твоїх друзів було троє, ти четвертий.
- Як справи?
- Так собі, а ти як?
- Усе о'кей. Пацани, це Злата, моя... ха-ха... майбутня дружина. Злато, це Ігор, - ти показав на хлопця в сірому светрі, що сидів за кермом, - А це Юрко, мій одногрупник, ну, Влада ти знаєш.
- Не знаю.
- Ні? Аж ось він, чувачелло. Якщо схочеш ширнутися, звертайся до нього, він тобі, як мені, на шару дасть.
- Ти ж знаєш, я не вживаю наркоту.
- А, пацани, вона, тіпа, порядочна, не п'є, не куре, тіки пацанам дає. Ха-ха, ха-ха-ха, ха.
Ми приїхали на Нижні Млини, на Ігореву дачу, і цього разу все було надто добре, щоб сприйматися за реальність. Затишний двоповерховий будинок, рожеві простирадла, що пахли м'ятою і свіжістю. наші тіла схрещені, ти цілуєш мої вуста, ти забираєш з них душу. Агонія насолоди, я безпорадно відкидаюся на подушках.
Раптом до кімнати заходить обдовбаний Ігор із пістолетом, натискає на гачок, влучає в горщик із пальмою, керамічні уламки падають на підлогу, земля розсипається, Ігор істерично сміється.
Ти миттєво встаєш, валиш його на килим, відбираєш зброю, щось говориш, він просить вибачення, швидко йде, я ховаюся під ковдру, ти кудись зникаєш і повертаєшся з пляшкою марочного вина й двома келихами.
- Мала, вип'ємо?
- О'кей.
Ти розлив вино у келихи.
- Ну, за тебе.
- За насю
- Пий, мала, до дна.
- П'ю.
- Ти вродлива. Я тебе хочу.
- То візьми мене. Візьми у подарунок. Назавжди. Ти ж можеш?
- Можу.
І ти знову поцілував мене в губи, вдруге в житті.
І я була щаслива тими поцілунками, незважаючи ні на мігрень, ні на тремтіння в колінах, ні на той беззаперечний факт, що вже завтра тобі буде начхати на мене.
Чи кохав ти мене - хоча б трошечки, хоча б тієї миті? Не знаю. Але хочу вірити в це. Так легше... розумієш?..
А на ранок, коли з чадного бульбулятора, немов старий джин, виринав дим, ми з тобою посварилися. Звичайнісінька собі сварка, що ознаменувалася:
- розбитим сервізом Ігоревих батьків, за який ті заплатили п'ятсот євро;
- підпаленими шторами;
- моїм розбитим носом і глибоким порізом на правій сідниці (там і досі шрам).

XXI
Я не маю хисту до пророцтв, і мовами світу не володію, і плину річки спинити не можу, натомість велику любов маю...
То це - любов?!
Схилімо голови, перш ніж недбало кинути квіти до меморіалу мрії. Ті самі помаранчеві троянди, яких ти так і не встиг мені подарувати.

XXII
Моє щастя згвалтували, як і мене саму.
Правда, звучить якось буденно. Згідно зі статистикою, сексуального насилля так чи інак зазнавала кожна друга жінка України.
Гадаєш, твоя Злата впала у крайнощі? Ні, любий. Вона вмила обличчя, зробила макіяж, підправила зачіску й пішла далі.
Ти знову жмакаєш папір. "Цинічна хвойда!.."
Але ж, любий, саме ти став батьком мого цинізму.
Та й хіба не ти волів, щоб я стала брудною?.. А то, казав, я надто ідеальна, і це тебе напружує.
... Невдовзі після нашої з тобою сварки на мій телефон дзвонить Влад і повідомляє, що ти потрапив до лікарні. Ми домовляємось зустрітися на зупинці й разом їхати до тебе.
Справді - на зупинці Влад. Він хапає мене за руку, веде до Ігоревого джипа, Ігор за кермом, обидва сміються.
Влад жбурляє мене на заднє сидіння, сам сідає поруч, Ігор наддає газу. Я знаю, що він, як завжди, обдовбаний, і подумки благаю Бога, щоб Він цього разу вберіг мене від автопригоди. 
- Неужели ты и правда думала, что он в больнице?
- Да.
- Глупая девочка, где твоя логика, он бы сам сообщил. 
- Что ты со мной сделаешь?
- А ты как думаешь?
- Я не знаю.
- И хорошо. Меньше знаешь - крепче спишь.
- Ты меня убьешь?
- Посмотрим на твое поведение. Обещаешь быть хорошей девочкой, послушной, ласковой?..
Він стягнув з мене джинсову куртку, почав укривати поцілунками оголене плече, міцно тримаючи обіруч мої долоні. Вільною рукою заліз під червоний топ, намацав груди.
- А ты красивая. очень. За тебя не жаль и отсидеть. Игорь, он меня точно убьет за нее.
- Да, он реально подорванный пацан. Помнишь, что он сделал Шнырю, когда тот на его бабу позарился?
- На эту самую?
- Нет, на кудрявую.
- А-а, на Светулю...
Решту дороги вони мовчали, а я вже напевно знала, що ми їдемо далеко за межі міста і мені доведеться непереливки з

читати