Вірші написано в період загострення воєнних подій на теренах України, що зумовлює особливий драматизм і експресіоністичну виразність художніх творів. Поетичний голос виявляє емоційну щирість, філософську заглибленість у топіку українського простору, оприявнюючи автентичність екзистенційного переживання. Поет пропонує емоційно відверті, подеколи різкі, проте по-філософському багатовимірні й точні (ре)акції на соціально-політичні й культурно-історичні події, які здобувають художню рефлексію. У віршах відчутні іронія та скепсис, сатира й трагічний абсурдизм буття. Поезії спонукають читачів замислитися над формами глобальної руйнації світу й потребою зберегти те, що визначає квінтесенцію людини. Концепти «віри» й «Бога» визначають перед читацькою аудиторією метафізичну топологію, яка часом кардинально відрізняється від фізичного життя. «Танець Мамая» − книжка для читачів різного віку, але споріднених зі словодухом українського буття, явленого в образі Мамая.