Re: цензії

22.08.2026|Марія Федорів, письменниця, редакторка

Одного разу ти знайдеш цей щоденник: маленькі клаптики вдячності за трансформації

21.08.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ

Дитячий світ недитячого поета

21.08.2026|Наталія Мартинюк

Правда і вигадка у книжці Володимира Даниленка «Ліки від любовної лихоманки»

19.08.2026|Людмила Даниленко, літературознавиця

«Обійми мої – це твоє укриття»: образ прифронтового Запоріжжя в поетичній збірці «Ми є» Валентини Вісленко

19.08.2026|Олена Волинська

Диво, що рятує від прірви

14.08.2026|Тетяна Безушко-Граб

Незламна Олена Пчілка: відгук на роман «Мармурова жінка»

08.08.2026|Юрій Горблянський, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка

Історична реконструкція націєтворчих змагань в ретроромані Юрка Вовка (Юрія Зилюка) «Передбачення Курта Зіберта»

06.08.2026|Віктор Палинський

Іноземець

04.08.2026|Тетяна Мороз, письменниця, книжкова оглядачка, бібліотекарка

Строкате літо під однією обкладинкою

02.08.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун лікарка-психіатриня, психотерапевтка, письменниця

Після цієї книжки хочеться подзвонити мамі

Видавничі новинки

Павлюк Ігор. "Мезозой"

Проза | Буквоїд

Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»

Книги | Буквоїд

Сащук Світлана. «Дратва тиші»

Поезія | Буквоїд

«Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперії

Книги | Буквоїд

Ігор Павлюк. «Голод і любов»

Поезія | Буквоїд

Олена Осійчук. «Говори зі мною…»

Поезія | Буквоїд

Світлана Марчук. «Магніт»

Поезія | Буквоїд

Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»

Історія/Культура | Буквоїд

Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»

Книги | Буквоїд

Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»

Книги | Буквоїд

Всі новинки

Головна\Літературний дайджест\

Літературний дайджест

12.05.2017|09:40|Видавництво Старого Лева

Василь Махно: «Життя - це сума помилок»

відеододаток

аудіододаток

фоторепортаж

Учора, 9 травня, у львівській Книгарні «Є» було людно.

Адже саме там поет, письменник, володар премії «Книга року ВВС-2015» Василь Махно презентував нову, дванадцяту, поетичну збірку «Паперовий міст». Разом з головним редактором «Видавництва Старого Лева», письменницею Мар´яною Савкою говорили про міжатлантичні крихкі мости, про відчуття дому, про досвід життєвий та поетичний.

Фото - Галина Сафроньєва

«На мою думку, упродовж життя кожен пише свою книгу - зауважила на початку зустрічі Мар´яна Савка. - І наскільки різне у нас життя, настільки різні сторінки у книзі. Я б назвала 12-ту збірку Василя Махна «поетично та естетично оптимальною». А візуально-сенсове навантаження у цій книзі є дуже важливим і дуже Василевим. За що окреме «дякую» ілюстраторці Лесі Квик». До речі, частина ілюстрацій була намальована художницею ще до знайомства з Василем Махном, зокрема «портрет поета» був зроблений ще до роботи над книгою, і тільки згодом виявилося, що «поет» на диво схожий на автора збірки. Початково книга «Паперовий міст» містила лише 21 вірш про кохання.

За словами автора, у 2016 році він переживав внутрішню драму, наслідком якої стали ці вірші, що писалися на лептоп впродовж місяця щоденних поїздок у метро. Та згодом автор доповнив збірку другим розділом, залишивши, втім, незмінними «21 вірш про кохання і жодної пісні відчаю» -- своєрідну алюзію на збірку Пабло Неруди «20 віршів про кохання і одна пісня відчаю».

Два розділи збірки - це і є два береги, між якими Василь Махно прокладає «паперовий міст» своїх пережиттів та відчуттів впродовж 2015-2016 років. Але не тільки між темами постає крихкий місток. «Паперовий міст» - це також тонка нитка зв´язку між двома домівками поета, між Тернопільщиною та Нью-Йоркщиною. «Відчуття дому - дуже інтимне переживання для мене, - каже поет. - Річ у тім, що сім´ю мого діда по батьковій лінії (Юрка Махна) переселили з польського кордону на Чортківщину. Я сам п´ять років прожив у Кривому Розі, потім - на Тернопільщині, пізніше мешкав у Кракові, де викладав у Ягеллонському університеті. І тепер ось, вже 17 років, - у Нью Йорку. Тобто втрата дому - це родинна карма для мене. Зараз мій дім є на березі океану: буває сідаю на велосипед і їду до Атлантики. Але сам «дім» для мене залишився метафізичним поняттям. Не дарма фільм Олександра Фразе-Фразенка про мене має назву «Дім на семи вітрах».

«Паперовий міст - це тонкий зв´язок між Америкою і Україною, між поетом і адресатом вірша, - пояснив Махно.- Це символ, де кожне слово, рядок, вірш є частинкою моста, а сам міст - запрошенням до діалогу. Ви можете ходити цим мостом, проте не забувати, що він доволі крихкий, паперовий... У вірші, що так і зветься «Паперовий міст» є слово-загадка «Монток». Це «край землі», остання точка Лонг-Айленду з мальовничими піщаними пляжами, куди я поїхав в безуспішних намірах подивитися на будинок художника Джексона Поллока. Наслідком поїздки став вірш «Паперовий міст». Я дізнався, що у швейцарського романіста Макса Фріша є книга «Монток», яка описує почуття немолодого інтелектуала до 30-річної дівчини, його роздуми про вік, успіх, жінок. Власне, «Монток» і є ключем до вірша».

«Життя - це сума помилок. Мені подобається китайське прислів´я, що кожна людина, яку ти зустрічаєш на своєму шляху, - твій вчитель, - каже Василь Махно. - А далі вже тобі вирішувати: що брати від неї, а що ні. Так формується досвід. Єдине, що поетичний досвід не дорівнює життєвому. Він може не відповідати стилю твого життя. Це інший простір, в якому ти можеш себе вільніше почувати».