Re: цензії
- 28.10.2024|Олена Даниліна, філологиня, письменниця, арттерапевтиняУ війни не дитяче обличчя
- 27.10.2024|Євгенія ЮрченкоДраматично-поетичний світ Ігоря Павлюка
- 25.10.2024|Ігор ЧорнийПримари минулого
- 20.10.2024|Євгенія ЮрченкоПан на своїй землі
- 19.10.2024|Антоніна Царук, м. КропивницькийВидобувач поезії з буднів
- 17.10.2024|Альона Радецька, поетеса, літературна критикиняТрансформація життєвих істин — шлях до самопізнання
- 17.10.2024|Віктор Вербич«Не сподівайся і не сумуй»
- 10.10.2024|Тетяна ТоракЮрій Роговий: «На вулицю йду: раптом знайду тривірша…»
- 10.10.2024|Тарас Кремінь, доктор філософії, Уповноважений із захисту державної мови«На тих костях зацвіте наша земля»
- 08.10.2024|Дмитро Дроздовський, к.філол.н., Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, секретар НСПУ“Бо іншого у нас немає неба”...
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Авторська колонка
Від дожовтневої до повоєнної
«Я тебе породив, я тебе і вб’ю». Вклав в уста Тараса Бульби Микола Гоголь. Микола Васильович був непростий чоловік, як і його творчість. Про те писано-переписано. Радше зосередимося над в’яззю сучукрліту, що бере свій первень з опоетизованого плачі Ярославни на мурах Путивля. Відтоді й пішло-поїхало аж до Кочубиїва (нинішньої Одеси): шмарклі, сльози, розпука. Допоки Тарас Григорович своїм грізним словом не рявкнув:
– Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
Тодішні попи насторожились, і засудили Шевченка. Та ба, незабаром учорашні семінаристи Нечуй-Левицький і Свидницький вигулькнули зі своїми невмирущими антиклерикальними творами. Нікуди діватись, на Галичині дав знати про себе високоосвічений Іван Франко.
– У кождого в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
«Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить».
Засади Миколи Міхновського з його маніфестом «Самостійна Україна» не були марними. На овиді вітчизняного красного письменства й постав Володимир Винниченко. Босяк... Голодранець... Але ж який естет! Шляхтянка Лариса Косач так і не спромоглася (пробувала) охарактеризувати постать та творчість автора «Краси і сили». Зате латифундист Євген Чикаленко й наморочився з автором «Уміркованого» і «щирого». Євген Харлампійович зі своєю «Киевской стариной» відкрив світові майбутнього новатора «Соняшної машини».
Вісімнадцятий рік минулого сторіччя породив Тичину. Його ж «Золотий гомін»:
– Предки встали із могил;
Пішли по місту.
Предки жертви сонцю приносять –
І того золотий гомін.
Ах той гомін!..
За ним не чути, що друг твій каже,
Від нього грози, пролітаючи над містом, плачуть, —
Бо їх не помічають.
Гомін золотий!
Вудро Вільсон – тодішній президент США, звісно, не зважав на з опоетизований плач Ярославни з уст Павла Тичини. Й УНР програла. Чому?!.
Опосередковану відповідь я почув (безперечно, в архіві) з уст М. Грушевського, який повернувся тоді з еміграції й на кольке, єхидне запитання майбутнього академіка СССР Сергія Єфремова, мовляв: «Михайле, чому ж програла Центральна Рада?», переможений скромно відповів: «Не було з ким її, Україну, захищати...»
Не минуло й кілька десятиліть, як сей Єфремов, він же літературознавець, який загнав (а також і себе) на той світ високоповажного Миколу Костянтиновича Зерова.
Зі стратою Миколи Костьовича занепало вітчизняне красне письменство... Його праця «Від Куліша до Винниченка» вкрай потрібна сучасникам. Особливо вірш М. Зерова «Святослав на порогах»:
– Варуфорос? Геландрі? Змеженілий,
Липневі води котить Вулніпраг.
А князь стоїть, невитертий варяг —
Веде свої на північ моноксили.
Та сам полинув би що тільки сили
Під Доростолом свій поставить стяг:
Він народивсь для бою і звитяг…
Що Київ? Мати? Досвід посивілий?
І хоче вже вертати байдаки;
Та раптом крик, по скелях хижаки;
Бряжчать мечі і знемагає слава.
Хто в далеч рвався, головою ліг,
І з черепа п’яного Святослава
П’є вже вино тверезий печеніг.
7.06.1930
Здається, з того неРозстріляного відродження залишився у живих тільки один-два з талановитих і незрадливих – Микола Трублаїні.
Потому пішли придуркуваті Хоми Хаєцькі з «Прапороносців» Олеся Гончаря. Там, гляди, об’явилися, куди діватись, і Бу-ба-бу з її, Оксаною Забужко: « І знов я влізаю в танк...».
Куди влізає, задля чого та й чи вміє?.. Й тут ні сіло ні впало мене осягнули Сосюри рядки :
– І пішов я тоді до Петлюри,
бо у мене штанів не було.
Тьху! Ось тобі й укрсучліт. Юрку і Оксанко, я вас породив, я вас і в’бю. Сказав же мій батько – Микола Васильович Орос.
Коментарі
Останні події
- 28.10.2024|13:51Оголошено довгі списки Книги року ВВС-2024
- 25.10.2024|09:29Книгарня біля Софіївського парку: "Книгарня "Є" відкрила магазин в Умані
- 19.10.2024|09:56Названі лавреати Міжнародного літературного конкурсу прози рукописів «Крилатий Лев»
- 17.10.2024|12:48У видавництві “Чорні вівці” розпочався передпродаж підліткового зимового фентезі “Різдвяний експрес” Карін Ерландссон
- 17.10.2024|11:55Розпочався конкурс на здобуття премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 17.10.2024|11:33Що читає Україна?: аналітика по областям
- 17.10.2024|11:27«Liber 24»: як Україна вперше взяла участь у книжковому ярмарку в Барселон
- 11.10.2024|18:46Киян запрошують обміняти російськомовні книжки на українські по “шокуючій знижці”
- 10.10.2024|14:25Лауреатом Нобелівської премії у галузі літератури стала південнокорейська письменниця Хан Канг
- 09.10.2024|18:3912 жовтня відбудеться наймасштабніший день «Вінграновський ART MARATHON»