Re: цензії

06.10.2026|Буквоїд
Коли поет торкається незвіданого…
06.10.2026|Ірина Фотуйма
Між словом і правдою - гріх
03.10.2026|Василь Кузан
Алхімія комп’ютерних слів
Кіт із мандариновими очима
02.10.2026|Ігор Зіньчук
Ключик до щастя
02.10.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, PhD, психотерапевтка, письменниця
«Морські пригоди»: історія про скарб, якого ніхто не шукав
29.09.2026|Тетяна Дігай, Тернопіль
Діти сьогочасної війни
24.09.2026|Валентина Семеняк, письменниця
Чого навчає нова казка Юлії Перегуди?
23.09.2026|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя
Галузка сонетів та верліброві окрушини Оксани Тебешевської
Про мистецькі стилі, архітектурні і не дуже
Головна\Авторська колонка\Вірші Миколи Воробйова

Авторська колонка

07.02.2023|16:51|Ярослав Орос

Вірші Миколи Воробйова

З такими п’яницями ще спробуй справитись. Станіславом Вишенським і Миколою Воробйовим. П’ють, як один не всебе.

Стасик – мудрує, а Миколі пофік.

Утрьох, пригадую, допились до того, що з мого дому Вишинський чкурнув по-англійськи, а Коля по дорозі загубив свої штани. Вранці Воробйов телефонує мені: «Я голий і босий...»

Ох, за що люблю і Стасика ще й живого Колю.

Поезія... Висока поезія красного письменства!



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери