Стасик – мудрує, а Миколі пофік.

Утрьох, пригадую, допились до того, що з мого дому Вишинський чкурнув по-англійськи, а Коля по дорозі загубив свої штани. Вранці Воробйов телефонує мені: «Я голий і босий...»

Ох, за що люблю і Стасика ще й живого Колю.

Поезія... Висока поезія красного письменства!