Одна з тих книг, які по прочитанню ще довго "тримають". І йдеться навіть не про сюжет, хоч він тут направду крутий. Мабуть, то через симпатію до персонажів, за яких надміру непокоїшся, бентежишся. Чи ж, буває, дивишся фільм або читаєш книгу, фінал якої знаєш, але щораз в душі тремтить надія: а раптом цього разу все буде інакше? Раптом все складеться добре? Ну, будь ласка, будь ласка! Але... незворотність. Вона нависає й нікуди не подінешся від Долі чи радше Фатуму, який втручається в життя людини, себто персонажа. Ось це – така книжка. Такі персонажі й такий сюжет.

Часом якась деталь, один крок вліво чи вправо перевертає сторчма все життя. За теорією хаосу навіть така дрібничка, як змах крила метелика, може призвести до тайфуну в іншій частині світу. Те, що трапилося з героями в дитинстві, дрібничкою ніяк не назвеш. Якось, граючись, один із трьох друзяк-хлопчаків сів у машину до незнайомців, які видали себе за поліцейських. Якби він туди не сів... але він сів. І життя всіх трьох відтоді круто змінилось. Усі троє стали іншими. Один – тому, що сів, а інші двоє – тому, що лишились. "Іноді мені здається, що ми всі троє сіли в той автомобіль", - скаже якось один із них вже будучи дорослим. "Краще б ти не повертався", - спересердя закине йому. Тонкий, але відчутний трагізм невблаганно нависає над їхніми життями. Це відчувається навіть між рядків і наростає в фіналі, де зрештою поглинається нетрями містичної річки...

Дуже ретельний і правдивий опис емоцій, що долають героїв; їхніх почуттів, переживань. Вони справжні. А ще – яскраво зображено контраст жіночої відданості чоловікам. Одні сумнівами і недовірою до найближчої людини штовхають її у прірву. Інші, сповнені абсолютної любові, сприймають і розчиняють у собі навіть найтемніші і найстрашніші закутки особистості коханого. Бо меж і кордонів відданості не знають. Вражає. Як перше, так і друге.

P.S. Екранізація не поступається книжці. Герої на сторінках саме такі, якими їх бачиш і відчуваєш на екрані.