Вже давно впевнилася, що кожна книжка потрапляє до рук у свій час і невипадково. Незабаром Кам’янець-Подільський знову закрутить у вихорі чергового фестивалю, цього разу «Останньої столиці». Цей фест має на меті показати/розповісти/відтворити події 1919 року, коли наше місто на зовсім короткий час стало столицею УНР. От і події в романі Лори Підгірної «Червона Офелія» відбуваються саме в тому проміжку й охоплюють територіально мій любий Кам’янець-Подільський, сусідній Волочиськ, де я бувала одного разу, і зовсім незнайому для мене Тарноруду.

Що можна сказати про книжку, щоб не наспойлерити, але й заінтригувати? Якщо ви не хочете прочитати про карколомні пригоди українського Джеймса Бонда, а в нашому випадку – красеня-інтелігента Марка Шведа, шалене і стрімке кохання, шпигунство, зради і перемоги, таємничі містифікації, якщо вас не цікавить швидка зміна локацій, захоплююча історична довідка, майстерно вплетена в канву цікавого сюжету, творча атмосфера дорадянського Кам’янця, то проходьте повз. Мене ж, залюблену в наше прекрасне сонячне місто, особливо привабило те, що читаючи назви вулиць й описи місцевості, я в голові порівнювала тодішнє й теперішнє, а ще те, що написана книжка не якимсь приїжджим автором, який не відчує міста так, як той, хто живе в ньому щодня, не типовим статистом, який вивалить на вас відро сухих фактів і дат, мовляв, розбирайся, як хочеш, а кам’янчанкою та істориком за освітою, розповідям якої я повірила. Тому, Лоро, вітаю зі вдалим дебютом і чекаю на наступну частину, бо тепер мущу дізнатися, що ж далі буде з отим невгамовним Марком.