Найважче писати для них. Для тих, хто живе поруч з нами – і в нашому світі водночас. Для тих, хто вчить нас людяності та моралі. Для тих, хто змушує нас вірити в чудеса. І як би часом не затягувалася гігантська пітоноподібна чорна лінія – диво все одно настає.                                            

Така сентенція покладена в основу книжки Олега Чаклуна «Справжнє диво». Сім невеликих за обсягом, проте не за змістом, казкових історій захоплюють як малих, так і дорослих читачів. Головні герої – маленькі діти, чиї серця та душі сповнені любові до навколишнього світу, батьків, друзів. Вони прагнуть осягнути все довкола, а допомагає їм у цьому непростому процесі пізнання та осмислення – фантазія. Варто лише добре постаратися – і можна отримати вірного товариша-сніговика, чия обіцянка ніколи не розтане з першим снігом. Вгамувавши свій страх, можна стати найсміливішим героєм для знайомої дівчинки та «справжнім чоловіком» в очах матері. Разом з люблячими та небайдужими батьками можна кінчиками пальців привідкрити завісу таємничості та незбагненності матінки-природи: побавитися з морськими баранцями чи розмалювати все довкола у компанії з веселковою пташкою.   

Влучні, яскраві, оригінальні та сучасні ілюстрації Марти Кошулінської гармонійно поєднуються з історіями та утворюють тонке химерне плетиво дитячого світу. Світу, до якого не може втрапити доросла людина. Теплі відтінки кольорів, великий шрифт створюють атмосферу затишку та загадковості водночас. Тримаючи перед собою велику книжку та гортаючи сторінки, ти ніби стаєш на крок ближчим до дива. Не баченого ніким, а отже – справжнього дива.   

Хоча не обійшлося і без деяких курйозів. Автор рідко дає персонажам імена. Зазвичай у тексті використовуються займенники третьої особи однини та їхні форми. Але зважаючи на вік маленьких читачів, героїв-діточок було б бажано назвати всіх. Це стимулює розвиток пам’яті, а батькам допомагає моделювати поведінку дитини відповідно до ситуації, згадуючи  імена головних героїв твору. Загалом імена наближають події до реальності, а отже, діти повірять у те, що і з ними може статися диво. Ще один курйоз принесли на кудлатих спинах морські баранці з однойменної історії, де чомусь прикметник з іменником не узгодились у роді: «А море того дня було спокійно…». І якщо така помилка є власне дрібним коректорським недоглядом, то змістових повторів у межах однієї збірки бажано уникати. Так, Єва та Павлусь з історій «Сніг» і « В е с е л к а» обоє перебувають в очікуванні двох природних явищ: снігу та дощу. Адже саме тоді до них повернуться їхні друзі – сніговик та веселкова пташка.                               

Незважаючи на ці дрібні огріхи, можна сміливо стверджувати, що книжка Олега Чаклуна – це вагомий внесок у розвиток дитячої української літератури. Вона відкриває нам новий світ, вже такий далекий від дорослих світ дитинства та мрій. Можливо, лишень дорослим і не варто завжди лізти до того світу своїми брудними від роботи, буденних та домашніх справ руками? Адже тоді можна злякати його: щире, яскраве, справжнє диво…

Фото: Марта Возна