Якщо британці вже давно перетворили конандойлівського персонажа на всесвітньо відомий бренд та розвагу для туристів, то українці зовсім недавно отримали змогу похизуватися детективом-розумником.  

Богдан Лисиця – персонаж українських інтелектуальних детективних романів, був створений столичним письменником В’ячеславом Васильченком. Перша книга автора «Гаудеамус» в исполнении смерти, или Vivant, professores» народилася у 2009 році. Тоді читачі познайомилися з «шукачем перснів» професором Богданом Лисицею, що у серці Франції потрапив у вогнище загадкових кримінальних подій. Детективні пригоди Богдана у Парижі прийшлися до смаку читачам. Тому вже в 2012 на полицях українських книгарень вмостилася друга робота автора – «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки», де Лисиці довелося вирішувати нове детективне завдання уже на батьківщині.

На відміну від закордонного, український Шерлок Холмс не товаришує з тютюном, займається спортом та майже не випиває. Щоправда, іноді Богдан таки не може відмовитися від «зеленого» (не змія, звісно). Саме улюбленому зеленому «Greenfield» присвячена друга книга про українського детектива Богдана Лисицю – «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки».

«Дворушники…» –  це гідний зразок сучасної української літератури. У ньому гармонійно поєдналися гострота сюжету, поетичність мови та філософія моралі.

Сюжетна канва твору – звіряче вбивство жінок на околицях Києва. Головний підозрюваний – вовкулака. Справа досить заплутана, незрозуміла, оповита міфами, легендами  та таємницями. Згодом виявляється, що все ще більш заплутано, незрозуміло, таємничо та непередбачувано. Сторінка за сторінкою відбуваються нові зустрічі та знайомства читача з героями твору: мила Дарина, красунчик Антон Свідерський, «пивний фанат» Жорик, бізнесмен Довгань, Андрій Ведмедеря…Усі різні, усі зі скелетами у шафі. І десь серед них вовком причаївся справжній вбивця.

Кохання та зрада, дружба та вірність, відвертість та брехня, міф та реальність тісно переплелися у «Дворушниках…», та не тільки захопливий сюжет, а й мова детективу заслуговує на окремий комплімент. Кожне слово у романі – на своєму місці. Кожний образ – стовідсоткове влучання в ціль. Діалоги між героями не просто промовляються в голові, вони звучать в вухах, постають перед очима. Завдяки цьому книжка перетворюється на фільм, сюжет – на сценарій, сторінки – на екран.

«Євангеліє…» написане з гумором. Навіть у найнапруженіші моменти автор не забуває пожартувати. Комічні ситуації, сміхослівні діалоги, анекдоти надають книжці живого звучання. Вони доречні, влучні, інтелектуальні.

«Дворушники…» – це не тільки захоплива детективна пригода, це ще й глибока філософська думка. В’ячеслав Васильченко – переконаний оптиміст, закоханий у Світ, у Природу, в Людину. Він вірить у верховенство Добра та Справедливості. Цей світ прекрасний: він створений Богом з Любові та Милосердя, тому Людина від природи є доброю. Будь-які життєві негаразди та особисті кризи можна і потрібно подолати. Тільки тоді людина заслуговує прощення. Тому й закінчується роман хеппі-ендом. Кожний отримав те, на що заслуговує: хтось – правду,  хтось – любов, хтось – каяття, хтось – прощення, а хтось – і смерть.

«Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки» – це не просто авантюрний детектив, це книга, що вчить любові, вдячності, вмінню зізнаватися у своїх злочинах та вмінню прощати. Цей роман – алегорія, що закликає відшукати вовка (перш за все у собі) та здолати його. Це «направду добра книжка». Шерлоку, будь обачним, Лисиця наступає на п’яти.