Дорослішання дитини зазвичай починається з першого сумніву. Скажімо, такого: чи справді подарунки під подушку кладе святий Миколай, а чи це роблять батьки? Далі сумнівів більшає - і врешті доходить до головного сумніву:

«- Але, татку, - куди й поділилися веселощі Ерленд. - Ти ж можеш робити все, що завгодно! Ти ж УСЕ вмієш!

Ерленд усміхається до тата й знову обіймає його. Щосили.

Ерленд ще така маленька, що й справді вірить, ніби тато може ВСЕ...

- Еге ж, твоя правда, - тато усміхається своєю звичною, ніжною татусевою усмішкою. - Тато вміє усе, - повторює він і підморгує мені. (Я закочую очі, але стримую язика)»

Цей коротенький діалог - із повісті норвезької письменниці Ніни Е. Ґрьонтведт «Привіт, це я! Не покидайте мене...», яка щойно побачила світ у видавництві «Грані-Т» в перекладіНаталі Іваничук. Повісті, що сповна відкриває читачеві правду про те, яка нелегка це справа - дорослішання. Іноді воно виливається в суцільну халепу: молодша сестричка - вереда, найкраща подруга - зрадниця, сусідський хлопчина Стіан - повний бовдур, батьки - далекі, наче космос. В душі головної героїні Уди стільки всього накипіло, що тендітній дівчинці вже несила витримувати цей тягар. Що ж їй робити?! Звісно, виплакатися - і тоді разом зі сльозами виллється весь непотріб: старі й нові образи, непорозуміння, брехня, страхи...

Із цією книжкою юні читачі зможуть краще пізнати самі себе і впоратися з власними почуттями, знайомлячись із досвідом Уди. Три ключові проблеми в процесі психологічного становлення дитини - конфлікт самоусвідомлення, дружба і перша закоханість - незмінні в житті кожного, і дуже важливо їх успішно вирішити. Тоді й сестра виявиться справжнім другом, а Стіан - не таким уже й поганим. І взагалі, життя прекрасне - а всі халепи мов вітром здуло...

В цій повісті авторка виказує подиву гідне вміння тонко й делікатно, а водночас доступно й переконливо говорити з дитиною про дуже складні речі - не лише такі, як дорослішання, а й навіть такі, як смерть...