Фестиваль був започаткований у 1997 році й відтоді проходить щорічно. Його прикметною рисою є те, що змагання поетів відбувається у вигляді своєрідного турніру – тут не розглядають рукописів і не користуються допоміжними засобами, як то музичний супровід чи допомога асистентів. Кожному учаснику надається 3-5 хвилин на виступ, і це єдина можливість переконати журі в своїй перевазі над конкурентами. Звичайно, в такому форматі суттєво зростає роль випадку, суб’єктивного сприйняття чи настрою конкурсанта. Але показовим є те, що серед сьогоднішніх лідерів поетичного цеху двотисячників лауреатів «Молодого вина» напевне більше, ніж переможців «Гранослову» чи того ж конкурсу видавництва «Смолоскип» разом узятих. Дехто вважає конкурс попередником сучасного руху слемерів, але тут суттєва відмінність полягає в підході до визначення переможців. Оскільки журі конкурсу традиційно складають люди, обізнані з кращими зразками світової і вітчизняної літератури, то їхні уподобання часом суперечать смакам масового слухача і глядача.

Цього року конкурс проходив у два етапи. Спочатку пройшли відбіркові тури в регіонах – Донецьку, Дніпропетровську, Запоріжжі, Харкові, Івано-Франківську та Києві. Їх переможці в кількості 19 осіб взяли участь у фінальному змаганні. У підсумку лауреатами стали: Василь Карп’юк (Івано-Франківськ), Олександр Колісник (Запоріжжя), В’ячеслав Левицький (Київ), Станіслава Орловська (Донецьк), Олена Руда (Харків). Кожен з них має неповторну творчу манеру і розвиває свій напрям у поезії.

Тонка іронія Василя Карп’юка, що часом нагадує «артиста розмовного жанру», обертається у фіналі небанальним образом і несподіваним узагальненням. Надривна манера декламації Станіслави Орловської нікого не залишає байдужим, але потужна енергетика тут загорнута ще й у вишукану версифікацію. Олександр Колісник, на жаль, не зміг взяти участь у конкурсі особисто, за нього говорив його голос, записаний на CD. Журі зробило виняток для цього поета, а його рядки переконали всіх присутніх у тому, що поезія присутня в нашому житті так само природно, як і біль і трагедія… Неповторною інтонацією, складною метафоричністю, власним словотвором запам’яталася Олена Руда. Але справжнім відкриттям фестивалю стала поезія В’ячеслава Левицького, відзначеного усіма членами журі одноголосно. Його київські етюди змусили згадати кращі зразки поезії Рильського, Зерова, Тичини, але при тому звучали напрочуд свіжо і сучасно.

До традиційних недоліків фестивалю слід віднести відсутність мистецького супроводу конкурсної програми (ця лакуна була заповнена хіба коротким виступом дніпропетровського гурту «Пліч-о-пліч»), брак інформації у ЗМІ і накладки в організації. Звісно, треба було б подумати й про розширення географії відбіркових турів. Лишається сподіватися, що колись таки фестиваль пройде «по-взрослому». Але і в своєму камерному (чи навіть лабораторному) варіанті він означує ключові тренди і персоналії молодої української поезії. 

На фото: лауреат фестивалю поезії «Молоде вино» 2009 року В’ячеслав Левицький