Жанр: містична авантюра

Справжній воїн здатен відразу після любощів, встигнувши довести справу до обопільно приємного фіналу, розвертається і, в чому є, хапається за зброю, аби дати гідну відсіч противнику. Таким бачимо на перших сторінках «Короля бою» найманця-одинака Христофа. Дія відбувається в ХVI столітті на території, яка названа Малопольщею. Насправді це Західна Україна, на той час підвладна Речі Посполитій. Тож Христоф виконує волю короля Сігізмунда ІІ Августа знайти і врятувати від вірної загибелі августійше байстря – хлопчика на ім`я Франциск.

Похід до Познані, де ховають дитину, не обіцяє бути легкою й безпечною, проте Христоф досвідчений воїн і готовий до всього. Бо на перший погляд це буде військова операція, знайома учаснику різних битв. Та враз ситуація повертається несподіваним боком. На королівського нащадка полюють слуги Короля королів, владаря всіх владців. Його називають Королем болю й він сам вирішує, кому з правителів жити, а кому – помирати в страшних муках.

Закони жанру вимагають, аби Христоф зібрав команду, здатну кинути виклик цьому майже демонічному правителю. Статус підтверджують демони лісу – чи то звичайні розбійники, чи потвори в людській потворі, чи взагалі людождери. За відчуттями вони можуть нагадати втаємниченим орди здичавілих з «Гри престолів». Але все ж ближчі до варварів, які зруйнували Давній Рим.

Чим далі, тим більше історія перетікає з суто авантюрної у містичну. Жанровому заміщенню активно сприяє колишній найманець, а нині – алхімік Казимир. Навіть недосвідчений читач зрозуміє: одного разу, ближче до фіналу, вони з Христофом зустрінуться, аби діяти разом. Та поки що він є другим головним героєм, на якому тримається паралельна сюжетна лінія. Саме Казимирові випаде зустрітися віч на віч із демоном, котрий служить Королеві Болю, і, за прикладом лицаря з фільму «Сьома печатка» Інгмара Бергмана, грає з ним у шахи на свою душу, рятуючи життя дитині. Після того, як виграш перетворився на програш, алхімік має до демонської породи особистий рахунок. Тож Христофу не доведеться довго вмовляти нового товариша стати з ним до бою проти, як уже зрозуміло, чергового втілення світового Зла.

Як завжди в Коломійчука, оповідь виходить не врівноваженою. Помітна увага до історичних деталей, котрі вкупі максимально достовірно відтворюють епоху Середньовіччя. Те саме помітно в його ретродетективах – але разом із тим персонажі здебільшого представлені пунктиром. Утім, скупий опис Христофа компенсує детальний, якщо не сказати жирний опис Казимира. Його лінія взагалі прописана найкраще, й часом складається враження, що «Король Болю» - це про алхіміка, а не про військово та сексуально вправного найманця. Можливо, через поєднання в особі Казимира двох іпостасей, характерних для героя подібної літератури: інтелекту й фізичної підготовки. Саме підготовки, не сили – адже грубу силу, фізичну й статеву, втілює як раз Христоф. Тому зрозуміло, чому він сам не ладен виконати нездійснену місію й здолати демона: вистачає бойового досвіду, проте бракує знань у інших царинах життя.

Також кидаються в око скоромовки, якими описані бойові епізоди, особливо – фінальний. Кожен із них міг би бути ключовим для характеристики персонажів. Натомість волею автора озброєні противники сходяться, аби за кілька абзаців розійтися чи розбігтися. Проте навряд чи треба визначати це недоліком оповіді. Швидше – авторською манерою, давно і плідно напрацьованою.

У цілому ж «Король Болю» поповнює книжкову полицю тих, хто збирає актуальні твори українських авторів, які мають щедрий домішок містики. Ірреальне тут – не метод задурити голову й напустити тінь на реальні події. За українською традицією, різна нечисть живе поруч, і з нею цілком можна ужитися. Тут згадуються Владислав Івченко, Сергій Пономаренко, Радій Радутний – і незабутній Микола Васильович Гоголь.

Оцінка****(+)

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:                      

*  Жодної надії;                        

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;                      

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;                      

**** Хочеться краще, але загалом поживно;                      

***** Так тримати!                      

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.                  

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.