- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження. 

- Останнім часом читаю табірну літературу, яка аж ніяк не релаксує, а відкриває завісу на темні і жахливі плями нашої історії, а саме: Дмитра Гойченка «Красный апокалипсис: сквозь раскулачивание и голодомор», Ґустава Герлінга-Ґудзінського «Інший світ. Совєтські записки». Цілком логічно у це річище вкладається прочитаний недавно твір нобелівської лауреатки Герти Мюллер «Гойдалка дихання». Зараз читаю Астольфа де Кюстіна «Правду про Росію» в опрацюванні О. Мерчанського. Твори цілком актуальні для розуміння багатьох речей з позицій нового часу та молодого покоління.

- Як обираєте книжки для читання?

- Якогось чіткого добору книжок для читання, очевидно, не маю, проте намагаюся бути в курсі літературних новинок, а також звертаю увагу на глибину думки і актуальність проблематики художнього чтива.

- Що можете порадити для читання іншим?

- Радити для читання, певно, справа не із простих, бо у кожного свій літературний та естетичний смак, одначе своїм студентам пропонувала «Сліпоту» Жозе Сарамаго, «Манускрипт гробу Господнього» Жака Нейринка, «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко, «Танґо смерті» Юрія Винничука, батьків захопила «Холодним яром» Юрія Горліса-Горського та «Чорним вороном» Василя Шкляра, друзів — есеїстикою Яцека Хуґо-Бадера.