- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

- Цей період читання вийшов зовсім не художнім. Дві книжки про які варто розказати. Перша — «Вічна ейфорія. Есе про примусове щастя» французького письменника і філософа Паскаля Брюкнера. Блискуче написана і в міру агресивна історія про те як право на щастя трансформувалося у тяжкий обов’язок бути щасливим, як гедоністичні прагнення перетворилися на культ здоров’я й благоденства. Останнім часом здається, що популістський шум розмов про щоденне долання всіх можливих проявів суму і туги став всюдисущими і тиранічними. Книжка Брюкнера працює як хороший щит від цього шуму. Друга — «Паперові тигри», есеїстика американського поета і перекладача Еліота Уайнбергера. Тексти сприймаються зовсім як художні, але при цьому весь час робиш дитячі відкриття, наприклад, про те, що лист з Європи до Китаю в 16 столітті міг йти 17 років. Дуже приємне і повільне читання.

- Як обираєте книжки для читання?

- Орієнтуюсь на читацькі враження друзів і на улюблені видавництва. Кілька останніх років мій видавничий хіт-парад стабільно очолює московське видавництво Corpus.

- Що можете порадити для читання іншим?

- Фраза «порадь щось почитати» завжди мене бентежила. Думаю, найчесніше порадити те, що сама якраз збираюсь прочитати. В найближчих читацьких планах роман норвезької письменниці Лін Ульман «Благословенне дитя» та роман швейцарського письменника Паскаля Меркера «Нічний поїзд до Лісабона». Приєднуйтесь.