Укотре у своїй непростій, наповненій випробуваннями історії Україна переживає важкі часи. Чутливе серце поета безпосередньо відгукується на все, що відбувається навколо. Здається, що нового можна сказати у поліфонії поетичних голосів про криваву битву з московитами, про любов до рідної землі? Проте лірика як специфічний засіб передачі найтонших душевних порухів дозволяє справжньому талантові знайти своє, нетривіальне бачення – і на цьому, власне, ґрунтується особливість літературного бачення світу. 

Вже на першій сторінці знайомства з книжкою Вадима Крищенка «Непоборність» впадає в око класична антитеза: світ земний і світ небесний, протистояння всесвітнього Добра і Зла, буденність і мрія, одвічний пошук життєвої гармонії як єдино можливого шляху до самопізнання, усвідомлення своєї особистісної ідентичності. 

Вже час настав… Нехай ядуче зло

Не силиться, щоб панувать над світом,

Щоб не летіли камені та скло

На нашу долю, правдою зігріту.

                             Або:

Війна розширила колишню нашу вузькість,

Зазначила, де зло, а де добро.

Надзвичайно щедрі на афоризми, нетипові образи, екзистенційно глибинні тексти полонять небайдужого читача одкровеннями сьогодення. Емоційним камертоном стає безперечна любов до всього сущого на тлі новітніх реалій, любов як фундаментальне поняття у художньому сприйнятті дійсності поетом Вадимом Крищенком. Архітектоніка всієї книжки витримана у руслі світоглядних роздумів, які мають свої неповторні смисли, викликають відчуття внутрішньої напруги ліричного героя. При цьому автор свідомо уникає абстрактних образів – усе зрозуміле, легко розпізнаване. Універсальні людські почуття, навіть універсальна семантика, загальнолюдські емоційні реакції на конкретні події дозволяють кожному читальникові в повній мірі осмислити духовний і душевний світ автора. 

Гуде земля, як тулумбас,

У звук війни вдяглася тиша…

Сьогодні сам Господь за нас –

І це, мабуть, найголовніше!

Прозорі художні образи не ускладнені, хоча при цьому залишаються багаторівневими, поєднуючи в собі думку, мотиви, філософські спостереження та осмислення. І все це на тлі мелодійності, точно вивіреної ритмічної картини, тонкої колористики, які разом творять оригінальну канву поезії Вадима Крищенка. За цією зовнішньою простотою ховається непроста робота над словом, особливе вміння гармонійно поєднати розум і серце, думку і вогонь душі. 

Ні, не усе іде у забуття,

Щось вічне, як із вуст святих легенда.

Мені звучить знов музика життя,

Яка підвладна жесту диригента.

Збірку вирізняє висока екзистенційність, своєрідна спрямованість на духовне пробудження людини, відкритість. Проглядається тяжіння до діалогу, бажання максимально скоротити відстань між автором і читачем. Незмінно глибокий і проникливий авторський стиль має сповідальні ноти, суголосні зі світовідчуттям і світосприйняттям кожного, хто заглибиться в поетичний світ Вадима Крищенка.

Як сад вже марить майбуттям,

Коли запахнуть груші й сливи.

…Іде війна, але життя

Продовжує свої мотиви.

                      Або:

Іде весна, спішить весна,

Щоб сіяти все гоже.

І навіть гуркотом війна

Спинить весну не може.

Особливу увагу хочеться звернути на звуковий малюнок текстів. Саме через комбінування звукових елементів досягається довершене моделювання форми і змісту. Звукопис впевнено свідчить про тонке розуміння чутливої матерії слова, стає показником естетичного забарвлення думки. Майстерне володіння звукописом – переконлива ознака самобутнього лінгвостилю Вадима Крищенка, його мовомислевої творчості.Фонічний компонент, за відомим висловом Вільгельма фон Гумбольдта, має здатність створювати «дух поетичної мови». Саме завдяки цьому досягається милозвучність і звукова гармонія текстів. 

Хай вітер років всі слова з мого зошита витре,

Що колись на крилі випускав я в здивований світ.

І нехай від писань не лишиться ні коми, ні титли,

Лиш би барва добра запліталася в батьківській рід.

Поет Вадим Крищенко водночас різний і незмінний, слово під його пером набуває справжньої ваги, дивує і зачаровує силою думки і почуття, об’єднаних у магічному сплаві художньої творчості. Тому, підсумовуючи враження від поетичної збірки Вадима Крищенка «Непоборність», неможливо не зробити особливий акцент на високоестетичному підході до образної системи, майстерності митця в передачі мовними засобами найглибших духовних переживань. Ця книжка здатна подарувати настрій, пробудити в читачах бажання творити і спів-творити, залишаючись злободенною і самобутньою в сучасній українській поезії.