З нетерпінням чекала зустрічі з новим романом Алли Рогашко. Авторка вже давно ним заінтригувала, але оскільки роман довго не видавався, довелося чекати. Мені здається, що за той час, поки "шукався" видавець, читачі "Її сукні" встигли підготуватися до зустрічі з новим, ще драматичнішим твором "Сни з колодязя", глибоким, як сам той колодязь...

Його неможливо читати "розумом", його можна читати лише душею. З перших сторінок сюжет настільки захоплює, що хоч-не-хоч, а потрапляєш в іншу реальність. І чим далі, чим більше блукань міжчассям, нових відкриттів та нових загадок, тим більше зростає напруження та посилюється бажання знайти відгадки.

Історія кожної родини, якщо копати вглиб, пронизана своїми загадками. Всі ми несемо в собі інформацію про наших предків: і позитивну, і болісну. Але дуже вже драматичною була родинна історія головних героїв - без сліз читати неможливо. Мене надзвичайно сильно вразило те, наскільки поняття про честь та гідність родини були спотворені соціальними штампами. І це настільки, що герою "довелося" пожертвувати почуттями і, зрештою, життям найрідніших людей! І своїм життям також...

А епізод з повстанцями, полоненими, але насправді ВІЛЬНИМИ, змушує задуматися над тим, які надбання ми, українці, маємо. А чи цінуємо?..

Мені згадалася моя родинна історія. Мій дід був вояком УПА, чудом вижив і нікому про те не розказував - не хотів ламати долю сина, мого тата. Свої таємниці відкрив нам перед тим, як мав залишити цей світ. А прожив він майже 95 років.

Наскільки ми, українці, сильні духом, вільні та нескорені, скільки в нас закладено терпіння та мудрості! В наших предків було одне основне завдання - вижити. А ми вже маємо можливість розвиватися згідно з потребами своєї Душі.

Наскільки ми цінуємо наші родинні надбання, наскільки усвідомлюємо свої "завдання" перед родом? Чи готові ми старатися, аби передати більше душевного своїм дітям?

Цікаво читати, як переплелися дві сімейні історії, сучасність та минуле, ніжні почуття та сильні переживання, щастя та біль, темне та світле.

Після кожної ночі приходить день. З´являється надія та сила духу. Головний герой таки виконує завдання свого роду, складає весь пазл у велику картину. І головне в картині, що склалася, - це любов. З неї і починається новий виток в історії обох родин..

Алло, дякую! За твій унікальний стиль, за глибину відчуттів та думок! Розумію, що такий роман написати і "прожити" дуже непросто... Бажаю тобі вдумливих читачів, цікавих відкриттів та натхнення на нові, не менш захоплюючі, романи в Новому році!