Люблю, коли улюблені автори видають нові книги. До числа прозаїків, твори яких мені цікавлять належить тернополянка Ніна Фіалко. Кілька років тому хтось із викладачів порадив прочитати її книги. Відтоді я слідкую за її творчими досягненнями. Кожен роман авторки не схожий за сюжетом до попереднього, а їх у авторки багато.

Хочу поділитися враженнями від прочитаної нової книги Ніни Фіалко «Обірвана струна». Авторку болить серце за Україну, за те, що гинуть її найкращі сини. Головним персонажем роману є Михайло Гончарук, який попри всі розчарування та неправильні рішення змінює своє життя для порятунку нашої держави. Хлопець готовий положити своє життя на вівтар незалежності. Його дратує те, що товаришів уже немає в живих, спокою не дає прохання побратима «двійника». Так, так, двійника, життя настільки непередбачуване, що родичі знайомляться, майже, за півстоліття віку.

Авторка добре ознайомлена із проблемами сучасної молоді, у книжці можна знайти деякі застереження від поганих вчинків, вустами персонажів простежуються поради та настанови на майбутнє. Ніна Фіалко піднімає питання, які породила війна.

Символічною є назва твору «Обірвана струна», тих людей, які віддали своє життя за те, щоб ми жили. Під час розвитку усіх подій роману, наче, лунає жалібна тужлива мелодія старого музиканта Яшки. Авторка застерігає нас не кидатися словами, бо гріхи спокутують наступні покоління. В основі твору лежить правдива історія бійця з передової. Але попри всі проблеми і негаразди Ніна Фіалко радить не опускати руки, а вірити у краще. Бажаю авторці натхнення для написання нових творів!